в означеннях
Тлумачення, значення слова «променистий»:

ПРОМЕНИ́СТИЙ, а, е.

1. Який випромінює світло. Сонце вже спускалось за гору і горіло променистим огнем (Панас Мирний, I, 1954, 68); За Дніпром світало. На темному небі стояли зорі. У цю передсвітанкову годину вони горіли ще яскравіше, ніж уночі, променисті, світлі, ясно-зелені, аж палахкотіли, переливались, мінились високо вгорі (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 639); Сонце, палке й променисте, У кожнім віконці сія... (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 19);  * Образно. Україно моя! Чисті хвилі ланів, Променисті міста, голубінь легкокрила! (Максим Рильський, II, 1960, 179);
//  Пройнятий світлом; блискучий. Гордий промінь в тієї зорі, Та в нім туга палає огниста, І сіяє та зірка вгорі, Мов велика сльоза промениста (Леся Українка, I, 1951, 79); Повітря навкруги здавалось не сірим, не похмурим, як восени, а майже білястим, променистим (Олесь Гончар, III, 1959, 307);
//  Щедрий на сонце; сонячний. Якого-небудь веселого, променистого ранку або тихого темного вечора вона як оживіє, — такими ревними, гіркими сльозами обіллється! (Марко Вовчок, I, 1955, 223); У променисті теплі дні Жита, як лози, в полі новім (Микола Шпак, Вибр., 1952, 127); Йде весна, весела, промениста (Микола Гірник, Стартують.., 1963, 28);
//  перен. Життєрадісний, сяючий (про людину). — Петровичу, просимо до кумпанії! — загукала молода хазяйка, вся промениста з радощів і вже трохи причепурена по-святочному (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 118); Мила Юлька! Ну й причепилося це ненароком почуте ім'я. Вп'ялося в пам'ять. Дуже вже воно личить цій променистій жіночці (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 13); Дарина вийшла з кімнати, несподівано така щаслива й промениста, що Марта аж очам не повірила, побачивши її на сходах (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 199);
//  перен. Сповнений внутрішнього сяйва (про очі, погляд, обличчя і т. ін.). — Ти моя. Тоді її очі раптом розкидають свою променисту безодню, готову мене поглинуть, і твердо говорять: — Твоя (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 419); Обличчя дівчини стало таким же променистим і натхненним, як і в хвилини змагання (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 9); — Ну, череднички! Час і до роботи, — обняла променистим поглядом своїх дівчат радісна Настя (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 205);
//  перен. Радісний, щасливий (про долю, сучасне, майбутнє і т. ін.). Нехай зимою злючою Вона [земля] спочине в сні, Щоб зеленню пахучою Прибратись навесні. Щоб з ниви колосистої Був добрий урожай, — То й долі променистої Зазнає рідний край! (Микола Вороний, Вибр., 1959, 68); Він [Я. Купала] любив життя, він усе своє серце віддав нашій променистій сучасності (Максим Рильський, III, 1956, 400);
//  перен. Який западає в душу (про слово); проникливий. Нексе! Славний комуністе, Світ захоплений тобою. Словом щирим, променистим Ти готуєш поле бою (Олександр Підсуха, Героїка, 1951, 202);
//  перен. Який вражає (про красу); сліпучий. Найбільше зачарувала мене станція «Університет». Велична монументальна постать Леніна, — того, з чиїм іменем нерозривно пов'язана радість нинішнього дня і промениста краса завтрашнього (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 10).

2. Те саме, що променеподібний. Її зеленкуваті очі в червоних повіках оточались колом променистих зморщок задоволення (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 407); В променистих зморшках біля очей і навколо уст враз проти сонця замерехтіли, заіскрилися зерна вогкого піску (Михайло Стельмах, II, 1962, 206);
//  Який має променеподібну структуру.  * Образно. Поглянь, товаришу, ..Як полтавчанка вишива На променистім гобелені Портрет того, чий світлий геній — Зоря найкраща світова (Максим Рильський, I, 1956, 339).

3. спец. Який виникає внаслідок випромінювання (про енергію). В наш час на супутниках та міжпланетних станціях встановлюються генератори, що використовують променисту енергію Сонця та різноманітні хімічні реакції (Знання та праця, 11, 1965, 18); Величезна.. кількість променистої енергії гине марно, нагріваючи піски пустель, і потім розсіюється в світовому просторі (Бесіди про всесвіт, 1953, 99); Кількість променистої енергії, що надходить на поверхню Землі, обмежена (Микола Холодний, Вибрані праці, 1970, 386).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 225.

Коментарі (1)