в означеннях
Тлумачення, значення слова «промінець»:

ПРОМІНЕ́ЦЬ, нця, чол. Зменш.-пестл. до промінь 1, 2. Лицар-в'язень лежить у кутку на соломі і спить, на нього падає від низької стелі ледве примітний промінець світла, що пробивається крізь малу щілинку в кватирці (Леся Українка, II, 1951, 185); Заходило сонце, і останні його промінці мінилися на склі (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 101); Харкевич знову натиснув пальцем на кнопку ліхтарика і повів гострий промінець уздовж стіни, біля якої спали солдати (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 67); То не коники Побігли Стрибунці, — То заграли, Засіяли Промінці (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 11); В очах промінець Майнув і погас (Платон Воронько, Вел. світ, 1948, 130);  * Образно. Троянда барви-промінці Кладе на сіножать (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 217);  * У порівняннях. Жайворон знову Звуки чудові, Як промінці, Сипле над нами. Понад ланами, В ранки оці (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 190).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 232.

Коментарі (0)