в означеннях
Тлумачення, значення слова «промокати»:

ПРОМОКАТИ 1, аю, аєш, недок., ПРОМОКНУТИ і ПРОМОКТИ, кну, кнеш; мин. ч. промокнув і промок, кла, ло; док.

1. Частково або повністю просочуватися якоюсь рідиною, робитися мокрим. Мовби небо розірвалось, Мов із цебра дощ полився! Певне, той Язон в Колхіді Так не промокав ні разу (Леся Українка, IV, 1954, 179); — Я так промокла, що не хочу наносити вам вогкості до всіх кімнат (Лесь Мартович, Тв., 1954, 428); Бронко відчув, що від роси ноги промокли до шкарпеток (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 398);  * Образно. Уже світлішає над гаєм, Дощем пахучим день промок (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 111);
//  Пропускати крізь себе воду, вологу. — Добренні вийшли [штани], на завидки всім. Дощ іде, а я собі в них, не промокають мої штани (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 319); Штани вмить промокли, а в чоботи набралось повно води (Микола Трублаїні, I, 1955, 49).
До [самих] кісток промокати (промокнути) див. кістка; Промокнути до нитки див. нитка; Промокнути до ниточки див. ниточка.

2. тільки 3 ос. тільки док. Мокнути (у 2 знач.) якийсь час. Коноплі промокли в озері тиждень.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 237.

Коментарі (0)

ПРОМОКАТИ 2, аю, аєш, недок., ПРОМОКНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Висушувати за допомогою предметів, які вбирають воду, вологу. — Хху! аж употів, бігаючи, — і, вийнявши хусточку з кишені підрясника, кілька раз промокнув собі шию (Павло Тичина, I, 1957, 248); Розписалася [Соломія], промокнула і ткнула ручку Юхимові: — На! (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 342).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 237.

Коментарі (0)