ПРОМИНАТИ 1, аю, аєш, недок., ПРОМИНУТИ, ну, неш, док.
1. перех. і без додатка. Проходячи,
проїжджаючи і т. ін., залишати кого-, що-небудь позаду
або збоку; поминати. Застукотіли колеса, проминаючи
будинок... (Панас Мирний, I, 1949, 386); Дівчата проминали
лопушистий, густий буряк, ішли до молотарки (Костянтин Гордієнко,
Заробітчани, 1949, 119); Ми.. вже проминули будку
з музикантами, як вона [панночка] раптом повернула
назад (Леся Українка, III, 1952, 613); Комбриг проминув бійця і
вийшов на пагорб (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 10);
// Долати який-небудь простір, територію,
переходити через приміщення і т. ін., залишаючи їх позаду.
Вони проминули першу кімнату і ввійшли до другої
(Юрій Смолич, Ми разом.., 1950, 35); Літак проминув
широчінь океанську (Степан Олійник, Наші знайомі, 1948, 90);
//
неперех. Взагалі проходити, проїжджати і т. ін.
де-небудь. Хмарка понад нами промина (Агатангел Кримський, Вибр.,
1965, 267); Не знав, не бачив [Кармель], як переїхав
чистим полем, як проминув темним гаєм, тільки все
поганяв та й поганяв (Марко Вовчок, I, 1955, 353); Проходили
вози Данилового війська. Ось проминув уже останній
віз і за ним загін дружинників (Антон Хижняк, Д. Галицький,
1958, 289);
// тільки 3 ос. неперех., рідко.
Проноситися у полі зору того, хто їде, біжить або йде мимо,
залишаючись позаду або збоку кого-, чого-небудь.
Надворі лютий морозний вітер, бо на степових станційках,
що проминають на очах, люди ховають голови в кожухи
(Мирослав Ірчан, II, 1958, 364).
2. перех. і без додатка. Рухаючись, ненароком або
навмисне обминати кого-, що-небудь і не звертати
уваги на когось, щось. Він ухопив за рукава кількох
товаришів, що проминали, розходячись із зборів. — Назад!
Збори треба продовжити! (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 241);
Казали звернути через лощинку, а вона якось лощинку
тую проминула (Марко Вовчок, VI, 1956, 326); Жінка молода
несе тобі обід. За нею дівчинка біжить ясноволоса,
Біжить, аж падає, — проте не промине Волошки синьої...
(Максим Рильський, Поеми, 1957, 24); Зрозумів [Сиволап],
що він давно вже проминув власну хату і опинився аж у
Куті (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 34);
// Проходити осторонь
чого-небудь або регулярно відвідувати щось.
[Бублейниця:] Чи то можна проминути хату моєї
дорогої кумоньки.. Поздоровляю ж вас, моє серце, з
вашими іменинами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 504);
// Непомітно
проходити повз кого-, що-небудь. Легко проминули
[Бринза і Задорожний] пости і почали спускатися до
Дністра (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 23);
// перев. у сполуч.
із запереч. част. не, перен. Приділяти кому-небудь
увагу, піклуватися про когось. «Казбек» полковник
роздає, Й мене не проминає (Сергій Воскрекасенко, Цілком.., 1947, 20);
Тим і громада його поважала і любила, що малої дитини
не промине, не сказавши доброго слова (Анатолій Свидницький,
Люборацькі, 1955, 7); Бригадирові на базар мішок одвезеш
і себе не проминеш. Бригадирові барди доставиш і себе
не забудеш (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 206);
// перен.
Навмисне або мимоволі залишати щось поза увагою.
Як зацвіте пишна рожа, так усіх позабуваєш, усі
[квіти] проминеш, а тільки на неї і дивився б усе (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 311); Мар'яна нічого не відповідала
Каленику Романовичу, проминула й незадоволення Рубіна
(Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 31); Він нічого ніколи не
пропустить, бо всім цікавиться, завжди помітить все,
що інші проминуть (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 105);
// перен. Навмисне уникати чого-небудь, обходити
щось, не згадувати в розмові. Сьогоднішню сторінку
своєї.. біографії.. Іван Шумило до самої старості
перегортатиме якнайшвидше або й зовсім проминатиме
(Олександр Довженко, I, 1958, 81); — А що ж ти тепер робиш,
Романе? — спитала й вона. Роман загомонів швидко, мов
поспішаючися мерщій проминути це питання (Борис Грінченко,
II, 1963, 268);
// перен. Мимоволі пропускати
що-небудь (в друкованій продукції, виступах, мистецьких
роботах і т. ін.). Вона [стаття] писана трохи нашвидку.
Через те Ви дещо проминули, наприклад, негромадську
лірику у Конопницької (Леся Українка, V, 1956, 431); Кожен
перекладач може при вдалому взагалі відтворенні
іншомовного оповідання, п'єси, поеми, вірша і т. ін.
проминути ту чи іншу рису оригіналу (Максим Рильський, IX,
1962, 95); Деталі до своїх композицій Куткін добирає
старанно, уважно, намагаючись не проминути
вагомого (Мистецтво, 5, 1966, 32);
// тільки док., у сполуч. із
запереч. част. не і інфін., перен. Не пройти байдуже
повз що-небудь, не пропустити можливості зробити
щось, скористатися з чогось. Довбня сердитий ходив
поза школярами й плювався, бурмочучи собі під ніс.
Веселе школярство не проминуло із того посміятись
(Панас Мирний, IV, 1955, 109); Коли б Причепа був справжній
цехмістер, а не тимчасово заступав відсутнього, він
не проминув би задратися з Кузьменком (Зінаїда Тулуб,
Людолови, I, 1957, 194); На відміну від безплідних кучугур,
земля тут була така, що могла б усе родити, і Галя
не проминула цим скористатися (Олесь Гончар, Тронка,
1963, 299).
Не проминати (не проминути) нагоди — те саме, що
Не минати (не минути) нагоди (див. минати). Отець
превелебний.. не проминув нагоди приголубити
вдовицю (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 31).
3. тільки 3 ос. неперех. Закінчуватися, проходити
(про час, життя, його періоди, події і т. ін.). Рік за
роком лине, проминає, Не верта учитель до Ефеса.
Аж на сьомий рік вернув учитель (Іван Франко, XIII, 1954, 277);
День чудесний проминає, А за ним ще кращі дні
Попливуть, мов теплі хвилі (Платон Воронько, Три покоління, 1950,
13); Жнива були й проминули. Осінь наступає (Степан Руданський,
Тв., 1959, 79); [Дід:] Ах, швидко молодість моя..
промайнула! Пора ж кохання проминула Ще швидше
(Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 224); Проминули часи суму,
непевності, можна й голоті посміятися (Мирослав Ірчан, II,
1958, 403); Проминуло за весною літо, — все навколо
золотом повите (Наталя Забіла, Поезії, 1963, 29);
// безос.
Проминуло доброї півгодини, аж двері ванькирчика знов
одчинилися (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 254); Поки хлоп'ята ж
ото забрели та потихеньку до лебедів підходили,
чималенько часу проминуло (Остап Вишня, II, 1956, 242);
// Поступово зникати, слабшати (про фізичний і психічний
стан). Радощі проминали і журба втихала (Марко Вовчок,
I, 1955, 242); Не журись! Скільки б серце не тужило —
вір, що туга промине (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 292); До рана
гарячка в мене проминула, молода сила перемогла
(Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 392).
4. також безос., неперех., кому. Минати, сповнюватися (про досягнення ким-небудь певного віку). Двадцять і три роки проминуло вже їй [Оксані] (Любов Яновська, I, 1959, 32).