в означеннях
Тлумачення, значення слова «пронизливий»:

ПРОНИ́ЗЛИВИЙ, а, е.

1. Який, проникаючи крізь одяг, викликає неприємні фізичні відчуття (про вітер, холод і т. ін.); проймаючий. Пувичка вдарив плечем у надвірні двері. Вітер і вогкий пронизливий сніг увірвалися в помешкання (Іван Микитенко, II, 1957, 221); Дув пронизливий, колючий норд-ост (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 384); Одного ранку Андрись прокинувся від пронизливого холоду (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 189).

2. перен. Пильний, проникливий (про очі, погляд, і т. ін.). Генерал-губернатор хвилинку уважно, але спокійно дивився своїм пронизливим поглядом на Ремо (Олесь Досвітній, Гюдле, 1961, 72); На широкому смуглявому обличчі під густими чорними бровами горіли очі — швидкі і пронизливі (Юрій Смолич, День.., 1950, 198);
//  Якому властива проникливість, здатність швидко помічати що-небудь (про людину). Ніяковіючи, що також не приховалося від погляду пронизливого Зубченка, Лажечников простягнув Варварі руку (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 276);
//  Характерний для такої людини. Професор говорив цілком серйозно й пристрасно. І якимось таким пронизливим блиском блищали в нього очі (Остап Вишня, I, 1956, 334); Ми, помітивши ті сльози і ту кволу пронизливу посмішку, вже не хотіли й тривожити хлопця (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 17).

3. перен. Який різко наповнює звуками повітря, простір і т. ін. — Марш по камерах! — лунав пронизливий голос начальника (Степан Васильченко, I, 1959, 205); Про своє наближення поїзд повідомив коротким пронизливим гудком (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 203); На хвилину запала тиша, яку порушували тільки пронизливі крики чайок (Іван Багмут, Опов., 1959, 30); Пронизливий свист протинає тиху ніч (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 18);
//  Який проймає тіло або його частини (про біль). Залишається біль — гострий, пронизливий: на лівому боці черева (Юрій Яновський, II, 1958, 128);
//  Який проноситься у свідомості (про думку, здогад і т. ін.). Пронизлива думка майнула в голові Романенка (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 76).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 240.

Коментарі (0)