в означеннях
Тлумачення, значення слова «пронизуючий»:

ПРОНИ́ЗУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до пронизувати 3, 4. З-за рогу, наче гумовою палицею, вдарив мене в обличчя різкий, пронизуючий вітер (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 167); Від води тягло холодом — пронизуючим, гострим. Здавалося, останнє тепло відбирала в дівчини ця крижана вологість (Панас Кочура, Родина.., 1962, 148); Рухи його були повільні й поважні, голос баритоновий, трошечка [трошечки] хрипуватий, погляд холодний і немов наскрізь пронизуючий (Іван Франко, 11, 1950, 292).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 241.

Коментарі (0)