в означеннях
Тлумачення, значення слова «пронизувати»:

ПРОНИЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОНИЗАТИ, ижу, ижеш, док., перех.

1. Робити в чому-небудь отвір, крізну рану (гострим предметом, кулею і т. ін.). Щось гостре, гаряче пронизує його тіло (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 409); Станіслав Жолкевський.. два рази пронизав тіло, що здригалося в істериці, своєю гострою карабелею (Іван Ле, Наливайко, 1957, 411); Я взяв ініціативу до своїх рук. Нав'язавши брудну ганчірку на палицю, я виставив її в ляду. Кілька куль пронизало її одразу (Юрій Яновський, II, 1958, 72);
//  перен. Швидким рухом розрізати, розділяти, розсікати (повітря, воду і т. ін.). Човни.. пронизували гострими носами хвилі, бризками обдавали завзятих гребців (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 398); Літак пронизав пухову хмаринку і полинув над голубими неоглядними просторами землі (Іван І. Волошин, Наддніпрянські висоти, 1953, 39);
//  тільки 3 ос. Миттю протікати по чому-небудь (про електричний струм, магнітний потік і т. ін.). При всякій зміні магнітного потоку, що пронизує контур замкненого провідника, в останньому виникає електричний струм (Курс фізики, III, 1956, 174); Пробігає блискавиця через наше тіло; незчуєшся, звідки світне, прониже і, не знать куди, зникне (Панас Мирний, IV, 1955, 292);
//  чим і без додатка. Перетинати що-небудь навпіл. Швидко пронизавши накреслену фігуру прямою лінією, блискавично вдарив [Савка] по карті кулаком (Олександр Довженко, I, 1958, 199);  * Образно. Ручай, що вискочив з переліска, пронизав очеретища та кучу і перетнув те селище навпіл (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 179);
//  чим і без додатка, перен. Проникати, проходити крізь що-небудь (про світлові промені). Місячне світло пронизувало ніжно-синяві нічні мряки, розсвічувало далечину (Ольга Кобилянська, Вибр., 1949, 307); Сонце, буйне весіннє сонце, вступило вже в полуденні краї і гарячим промінням пронизувало повітря (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 463); Блакитне проміння прожектора знову пронизало нічний морок (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 152).

2. тільки 3 ос. Проростати на певну глибину крізь що-небудь (про коріння). На барханах добре ростуть саксаул, тамарикс і деякі трави. Своїм довгим корінням одні рослини пронизують бархан, інші утворюють густу сітку на його поверхні (Фізична географія, 5, 1956, 111); Плав укривають численні квітучі рослини, які здебільшого ростуть на його краях; своєю сильною і дуже густою кореневою системою вони пронизують пласт і ще більше скріплюють його складові частини (Ботанічний журнал, X, 3, 1953, 36).

3. також без додатка, перен. Проникаючи крізь одяг, проймаючи наскрізь, викликати неприємні фізичні відчуття (про вітер, холод і т. ін.). Осінь уже глибока стояла, вітер холодний віє, так наскрізь і пронизує (Панас Мирний, I, 1954, 94); Коли хто-небудь відчиняв двері, холодний протяг пронизував усіх (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 281); Ранішній, гострий, як звичайно буває на сході сонця, холодок пронизав мене (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 57);
//  безос. — Ти зігрієшся. Тримайся! — Я тримаюсь, Тамарочко. Тільки всю мене пронизує холодом (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 164); Двері рипнули — і Марію пронизало холодом (Юрій Смолич, Ми разом.., 1950, 133);
//  Раптово охоплювати тіло або його частину (про біль). Лізти було нелегко: час від часу гострий біль пронизував недавно заліковані легені (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 160); Не встиг старшина проскакати десятка метріву як земля вибухнула під ним. Гострий біль пронизав зігнуті в стременах ноги до самих колін (Олесь Гончар, III, 1959, 223);
//  Раптово впливати на людину, її свідомість (про психічні відчуття). То плач проймав його, то жаль пронизував наскрізь (Панас Мирний, IV, 1955, 112); Страх пронизав його наскрізь (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 126); Відчуття небезпеки пронизало свідомість дівчини (Олесь Донченко, Дочка, 1950, 92);
//  Раптово проноситися в свідомості (про думку, здогад і т. ін.). — І горда мисль пронизує мене: Так, ми мости будуємо у світі — Ми, днів нових бійці і теслярі. Каменярі грядущої комуни (Максим Рильський, III, 1961, 9); Слова, мигцем вихоплені з листа, народили в нього цю гарячу думку, яка пронизала його раптом: «Нехай російський солдат викликає німецьких солдатів на братання!» (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 168); Несподіваний здогад пронизав його.
 Дрож пронизував (пронизувала) див. дрож.
Пронизувати до кісток: а) проймати, дошкуляти (про холод, сирість і т. ін.). Гострі весняні вітри сичали на просторі, пронизували до кісток (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 17); Чабан — це той, хто все життя на ногах, кого спека продублює і осінні мряки пронизують до кісток (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 15); б) раптово проймати тіло або його частину (про біль). Біль пронизує до кісток, свердлить буравами тіло (Михайло Стельмах, II, 1962, 386).

4. чим і без додатка, перен. Пильно, прискіпливо, допитливо вдивлятися в кого-, що-небудь з метою оцінки, осуду і т. ін. Дітвора юрила, чіплялася на бричку, пронизувала оченятами покупки, вгадуючи, що там є й на їхню долю (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 118); Людомир продовжує мовчати, потемнілим від гніву оком пронизує свого мучителя (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 126); Як пронизав його вперше допитливим поглядом старий Варчук, кладучи ціну новому пастушкові, так і почали його.. стерегти чужі очі, мов пси (Михайло Стельмах, II, 1962, 34); Пронизала [Галина] сірими сердитими очима хлопця і пішла не оглядаючись (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 213).

5. чим, перен. Різко, гучно наповнювати звуками повітря, простір і т. ін. В хаті аж гуло од гаму, од клекоту. Усі випили добре, усі говорили голосно, і ніхто нікого не слухав.. Соломіїн голос перемагав той клекіт і пронизував повітря, як гострий ніж (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 397); Решта вовків гарчали та огризалися, дожираючи мертвого коня, і роздирали ще живу кобилу, що пронизувала ніч страдницьким іржанням (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 11); Раптом ясний ранок пронизав дитячий розпачливий, обурений лемент (Степан Васильченко, II, 1959, 364); Стояла якась особлива, оглушлива тиша. Розбив, пронизав ту тишу несамовитий, тонкий і гострий, на одній високій ноті, вереск (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 100).

6. перен. Проходити через що-небудь основною, провідною думкою (про тему, ідею і т. ін.). Тема матері, що пронизує світлим променем усю творчість Шевченка, найвищої своєї межі досягає в «Марії», одному з останніх великих творів поета (Максим Рильський, III, 1955, 240); Питання життя і смерті вражали.. мою дитячу уяву, що й залишилося в мені на все життя, пронизуючи в найрізноманітніших виявах мою творчість (Олександр Довженко, I, 1958, 12); Ідеї інтернаціоналізму пронизують усю нашу усну і друковану пропаганду, масову політичну агітацію (Комуніст України, 2, 1966, 53).

7. тільки док. Низати (у 1 знач.) якийсь час.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 240.

Коментарі (0)