в означеннях
Тлумачення, значення слова «проорювати»:

ПРОО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРООРА́ТИ, рю, реш, док., перех.

1. Прокладати борозну при оранці. На хвилях морських не залишиш сліду, На воді не проореш тривкої межі... (Леонід Первомайський, II, 1958, 92);  * Образно. Надвечір'я проорало по хмарах навскісні попелясті борозни (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 488);  * У порівняннях. Стало знов тихо в класі, аж чути було в тиші, як шкрябало по аркуші перо: виводить прізвище поволі важко хтось, мов борозну проорює (Андрій Головко, II, 1957, 60);
//  також неперех., перен., рідко. Утворювати сліди, смуги і т. ін. чим-небудь твердим на м'якому. Амангельди ліг на сніп і поплазував до воріт. Він проорював слід, за ним сунулись Ілля і Тастан (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 521); Учень з несподіванки різко шарпнувся вбік. Кінець указки проорав на його щоці червону смугу (Петро Колесник, Терен.., 1959, 23); П'яти торохтіли з одного східця на другий. Гошка проорав ними по піску (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 426).

2. тільки док. Орати якийсь час.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 246.

Коментарі (0)