в означеннях
Тлумачення, значення слова «пропалювати»:

ПРОПАЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОПАЛИТИ, палю, палиш, док.

1. перех. Руйнувати або псувати що-небудь вогнем, чимсь розпеченим або їдким, роблячи діру, отвір. Кисень застосовується тоді, коли важко відкрити отвір для випуску металу з мартена, і тоді забивку доводиться просто пропалювати киснем (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 257); — Знаєте, ..я сьогодні в меланхолійному настрої: мені моя покоївка пропалила краще моє плаття! (Гнат Хоткевич, I, 1966, 50); [Орленко:] І ось, коли десь на горищі спалахнула пожежа, вона кинулась гасити і — пропалила свої нові туфлі (Іван Кочерга, II, 1956, 548);  * Образно. Маркушевський пропалює його сталевими очима і враз, втративши витримку, зривається на крик: — Так, є справжні винуватці! (Юрій Бедзик, Альма матер, 1964, 27);
//  Робити в чому-небудь дірку, отвір і т. ін. вогнем, чимсь розпеченим або їдким. Іноді отвори не просвердлюють, а пропалюють нагрітим до червоного відрізком дроту або цвяхом (Гурток «Умілі руки в школі», 1955, 58); Промінь лазера здатний за десятитисячну частку секунди пропалити отвір у сталі, титані, алмазі (Наука і культура.., 1972, 148).

2. перех. Висушуючи, знищувати (рослинність).

3. тільки недок., перех. і неперех. Час від часу протоплювати де-небудь або щось. Увійшовши до хати, він насамперед оглянув печі і наказав Марині у сльотаві дні пропалювати час до часу в кімнатах (Ірина Вільде, III, 1968, 268).

4. перех. Піддаючи дії вогню, надавати міцності якому-небудь предметові. Нарешті, необачно й те: Вдихати дух у форму, Не пропаливши на огні її як треба, в норму (Володимир Самійленко, I, 1958, 250).

5. перев. недок., перех., перен. Пронизувати, викликаючи відчуття болю. Лютий біль Пропалює до кості тіло... (Іван Франко, XIII, 1954, 439);
//  Охоплювати (про почуття кохання, вдячності і т. ін.). Така — моя любов: горить собі тихенько І, не палаючи, пропалює всю грудь (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 56).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 250.

Коментарі (0)