в означеннях
Тлумачення, значення слова «пропікати»:

ПРОПІКА́ТИ, аю, аєш, недок., ПРОПЕКТИ́, ечу, ечеш; мин, чол. пропік, пекла, ло; наказ. сп. пропечи; док., перех.

1. Гарно випікати, доводити до повної готовності. Добре пропікати хліб;  * Образно. Рум'янець наскрізь пропік яблуко. Навіть усередині було воно червонувате (Олесь Донченко, IV, 1957, 132).

2. Сильно, глибоко прогрівати. Сонце немов зупинилося в безхмарному небі, пропікаючи своїми гострими променями сіре каміння (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 437); Спека літнього полудня вже пропекла його [повітря], і воно наче тремтіло від стриманої жаги й спраги (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 215);
//  Сильно прогріваючи, дошкуляти спекою. Воно [сонце] наскрізь пропікало тіло, висушувало кістки й добиралось до самого серця (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 78);
//  безос. Без білого капелюха і не показуйся, бо голову пропече (Леся Українка, V, 1956, 406);  * Образно. І від щастя, не знаю, від горя, Промінь сонячний серце пропік (Павло Усенко, Вибр., 1948, 8).

3. Робити отвір вогнем, променем, чим-небудь розпеченим і т. ін. «Тоненька нитка» сфокусованого променя пропікає в кристалі смертельну рану (Наука і життя, 2, 1969, 9);  * Образно. Пекучі сльози камінь пропікали, І навіть з мертвих віч вони текли, І пробивавсь ручай крізь грубі скали, Шукаючи до світла шлях з імли (Дмитро Павличко, Пальмова віть, 1962, 50).

4. у сполуч. із сл. очима, поглядом, перен. Дивитися на кого-небудь гостро, проникливо, з осудом і т. ін. Гауптман ішов поволі,.. пропікав людей очима і ледь помітно тикав у груди то одному, то другому (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 246); Офіцер рвучко скидає окуляри, пропікаючи Оксану гострими зеленими очима (Василь Кучер, Голод, 1961, 424); Пан Костур пропік його зневажливим поглядом і, сівши, поклав руку на револьвер (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 279);
//  Пронизуючи кого-небудь, викликати якісь почуття (про погляд). Пропікав той погляд до найпотаємнішого лона душі (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 38); Оксен більше не міг витримувати Василів погляд: він пропікає його, здається, наскрізь (Анатолій Дімаров, І будуть люди, 1964, 135).

5. перен. Викликати різкі відчуття болю, жару. Осколком гострим пропекло Комсоргові плече (Петро Дорошко, Єдність, 1950, 18);
//  Вражати, сильно діяти. Це все було, не може бути й мови! І яблуня, і пісня, і вікно,.. І вогких уст сердите надування, І усміх, що до серця пропікав (Максим Рильський, II, 1960, 126); Слова баби Досі пропекли Василька вогнем (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 139); Ще насниться І до кісток раптово пропече Подяка, що, немов мала синиця, Нечутно вам сідає на плече (Віталій Коротич, Вогонь, 1968, 40);
//  Пронизувати, проймати (про холод, мороз). Вітер з моря шмагав його і шмагав, пропікаючи до кісток (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 296); Накинувши на плечі кожушка, вийшов [Тимко] з куреня. Зараз же його пропік мороз і сніговим віхтем стер з лиця сон (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 470);
//  Раптово, різко діяти на кого-небудь, пронизуючи всю істоту (про почуття, думки і т. ін.). І враз інший, ще страшніший здогад пропік їй мозок. А що, коли Костянтин не з баламутства залишив їх? (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 287).
Пропікати (пропекти) до серця див. серце.

6. розм. Дошкуляти, допікати. [Герасим:] От бач, я таки тебе пропік, що й утікати збираєшся (Панас Мирний, V, 1955, 77).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 255.

Коментарі (0)