ПРОПЛИВАТИ, аю, аєш, недок., ПРОПЛИВТИ і ПРОПЛИСТИ, иву, ивеш, док.
1. неперех. Пливучи,
переміщатися в якому-небудь напрямку, десь, повз
когось, щось і т. ін. Зграйка золотих рибинок
пропливала тихо, як у казковому царстві, і хтось невидимий
заманював їх у чорну глибочінь і не повертав назад
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 520); Пропливають, сповнені
плодами, На Херсон, на Київ кораблі (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957,
14); Іще любив Левко проводити пароплави, особливо,
коли вони пропливали повз їхнє село увечері чи вночі
(Олекса Десняк, Опов.., 1951, 29); Попри шум та гуркіт,
пропливають [дельфіни] попід суднами й утікають
в море (Наука і життя, 2, 1967, 20); Страх міцно полонив
Сахно,.. цей чудернацький вартовий так незвичайно
запобіг її замірові проплисти тунелем (Юрій Смолич, I,
1958, 79);
// перен. Плавно рухатися в повітрі. Хм ар ки
невеличкі набігали на місяць і пропливали далі (Борис Грінченко, I,
1963, 416); Над водою пропливало легеньке білосніжне
павутиння (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 8); На
недосяжній висоті велично пропливали пелікани (Вечірній Київ,
19.II 1958, 4); Над самими хатами пропливає знайомий
літак, заходячи на посадку (Юрій Яновський, II, 1954, 219);
Раптом м'яч, відбитий нашим захистом, дивно
проплив у повітрі через усе поле (Юрій Яновський, II, 1954, 26);
Кран-жучок повів довгим хоботом, сіпнув один раз,
другий, і раптом ящик з деревом проплив у повітрі
(Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 81);
// перен. Здійснювати
плавні танцювальні рухи, проходити плавною,
граціозною ходою, повільно, плавно проїжджати і т. ін. Часом,
граціозно схиляючись під тягою повних води відер,
павою пропливала струнка дівчина (Максим Рильський, Бабине
літо, 1967, 71); То ніжна, то пристрасна мелодія
вальсу колихала залу і з тихим шурхотом пропливали повз нас
пара за парою (Юрій Смолич, I, 1947, 17); Поважно
пропливали довгі тролейбуси з прозоро-бірюзовими широкими
вікнами (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 328);
Прикриваючи парою страви вид, м'який і білий.., вона
проплила од порога до столу, мов літня хмара (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 366); Гусаком проплив весь у чорному Ліфер,
дивлячись згори вниз (Михайло Стельмах, II, 1962, 371);
// перен.
Переміщатися на чому-небудь, що плавно рухається.
Вона [Віта] повільно пропливала перед ним, сидячи
в своїй кабіні (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 10); Шостий
раз уже пропливав я на мостику степового корабля по
золотому хлібному полю (Степан Олійник. З книги життя,
1968, 29); Мимо хтось повільно проплив на коні. Оксен,
глянувши у вікно, побачив голову сільради Гната
Реву (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 32);
// перен. Про уявний рух
предметів, повз які хто-, що-небудь плавно рухається.
За вікнами вагонів пропливали будинки, велетенські
щогли електролінії високої напруги, вічнозелені високі
сосни (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 147); Вони пливли
день, два, три, і Малуша увесь час із захопленням
дивилась на береги, що стрічкою розмотувались перед нею,
на городища, що з'являлись попереду, велично
пропливали й залишались позаду (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 63);
Під крилом літака мій Чернігів проплив (Олекса Ющенко, Люди..,
1959, 145);
// перен. Виникати, проходити у пам'яті,
свідомості (про думки, спогади, образи і т. ін.). Він
сидів на лаві біля столу, і перед ним востаннє
пропливало все, що було в минулому (Панас Кочура, Золота грамота,
1960, 53); В холодних, як осінній туман, мареннях, в
далеких видіннях пропливало її життя, і вся її
життєва дорога була світлою, осяяною сонцем (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 448); В голові у нього.. проплив образ Сусанни,
як вона слухає оповідання сина (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 379);
// перен. Зливаючись воєдино, розноситися навкруги
(про звуки). Оркестр грав в шпаркому темпі, і звуки
його якось надто швидко пропливали вулицею (Юрій Смолич,
II, 1958, 38).
2. перех. Пливучи, залишати що-небудь позаду,
минати щось. — Заклятий острів перед нами, І ми його
не минемо, Не пропливем нігде човнами, А на йому
пропадемо (Іван Котляревський, I, 1952, 159); Пропливши Нікополь,
спостерігав, яке враження справляють різні обрубки
плаву: пеньки у воді, колоди тощо (Олександр Довженко, III, 1960,
508);
// Долати що-небудь уплав, перепливати щось із
краю в край. На стільці я їду по Сахарі, Пелікана з
палички стріляю, Поринаю в піну Ніагари, Океан на
трісці пропливаю (Максим Рильський, I, 1956, 44); Ех, і славно
з зерном на машині По шляхах промчати восени. На
поромах пропливати ріки (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 71);
Я Волгу — від верхів'я до низин — проплив, узнав її у
гордій славі (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 258); Я сходив твої
рівнини, Я проплив твої моря (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 172).
3. неперех. Долати, плавом якусь відстань. Тарас устигає роздягтися першим. Він так-сяк нав'язує на голову одежу і, коли ще все відділення на березі, пропливає метрів з десять (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 144); Влітку, під час спортивних змагань, Гейко проплив дванадцять миль (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 21); Підраховано, що один кальмар, шукаючи їжі, може проплисти за 4 місяці близько 8000 кілометрів (Наука і життя, 2, 1958, 23).
4. тільки док., неперех. Пливти якийсь час. Вони [крижні] то пірнають у воду, то, пропливши трохи, ховають голови під крила, наче збираються спати (Михайло Стельмах, I, 1962, 218).
5. перен. Проходити, минати (про час). Дні течуть, немов ріка, І рік за роком пропливає (Максим Рильський, II, 1946, 59); Здається, все шкільне життя пропливало мимо Олега, нічим його не зачіпаючи, нічим не хвилюючи (Олесь Донченко, II, 1956, 432); Днів скільки вже пропливло! (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 179).