в означеннях
Тлумачення, значення слова «проповзати»:

ПРОПОВЗА́ТИ, аю, аєш і рідко ПРОПОВЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОПОВЗТИ, зу, зеш, док.

1. Переміщатися повзком де-небудь, по поверхні чогось і т. ін. (про комах, плазунів). Одразу хоче [дівча] оповісти усе: і як жук проповзав по дорозі, як черевичок у воду упав, і як скакали вівці з гори, а сонце світило поміж гіллям груші (Гнат Хоткевич, II, 1966, 304); Вона побачила, як на траві біля своєї оселі, важко здригаючись, проповз на підігнутих ніжках джміль (Михайло Стельмах, I, 1962, 525);  * Образно. Не проповзе гадюкою у житі війна до нас, — ми в цьому поклялись (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1917, 67);
//  перен. Повільно рухатися де-небудь, переміщатися через щось і т. ін. (про засоби пересування). Селом проповзали обози, ішли військові частини (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 22); Танки важкі проповзли край окопу (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 285);
//  перен. Повільно просуватися над ким-, чим-небудь (про хмари, туман і т. ін.). Шпилі гір уже притрусило сніжком; .. блукали сірі осінні хмари; вони проповзали над лісами, чіпляючись за верховіття (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 106); Не одна ще біла хмарка проповзе над верхом кичери, не один раз нагріється під сонцем і знов охолоне камінь коло потоку (Гнат Хоткевич, II, 1966, 307);
//  перев. недок., перен. Ледь помітно звиватися (про стежку, річку і т. ін.). Підносилися над селом дві великі гори, а між ними проповзала, мов вуж, вузесенька річечка (Літературна Україна, 10.III 1970, 2); Стежка обминала сього поваленого велетня і проповзувала аж туди, де кінчився його пень (Іван Франко,- III, 1950, 88).

2. Повзком пересуватися, переміщатися у якому-небудь напрямку, десь, повз когось, щось і т. ін. (про людей). Телефоніст, тримаючись рукою за провід, проповз назад до села шукати обрив (Микола Трублаїні, I, 1955, 43); Проповз по траншеї хлопець, розносячи патрони (Юрій Яновський, I, 1958, 212);
//  тільки док. Повзком долати якусь відстань. Раз у раз спиняючися, перечікуючи і припадаючи до землі, проповзла вона метрів із п'ятнадцять (Юрій Смолич, I, 1958, 92); Десять кроків, які одділяли його від яблуні, він проповз на животі (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 23).

3. перен. Крадькома, непомітно проникати, потрапляти куди-небудь. Треба проповзти в розташування ворога і знищити без усякого шуму два-три кулеметні гнізда, щоб відкрити прохід для несподіваного наступу (Іван Багмут, Опов., 1959, 56).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 257.

Коментарі (0)