Словник української мови

ПРОПУСКНИ́Й, а, е. Пов'язаний з перевіркою і пропуском кого-, чого-небудь. Федь іде до пропускного пункту облави, діставши з кишені й тримаючи напоготові документи (Юрій Яновський, I, 1954, 167); Коло пропускної будки на завод «Арсенал» Герасим зустрівся віч-на-віч ще з молодою людиною в поношеному мундирі прапорщика, лице якої було дуже знайомим (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 146);
//  Який дає право на вхід, в'їзд кого-, чого-небудь кудись, на прохід, проїзд через щось. Пропускний лист; Пропускний документ;
//  Який служить для проходження, проникнення чого-небудь. Натягло того добра [кураю] в пропускні труби, позабивало їх, і вода бурхнула через дамби (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 274).
 Пропускна спроможність — можливість одночасно або за певний проміжок часу перевезти, обслужити, вмістити якусь кількість кого-, чого-небудь. Швидкий розвиток міста вимагав збільшення пропускної спроможності транспорту (Наука і життя, 7, 1967, 48); Багато їдалень було переведено на самообслуговування, завдяки чому їх пропускна спроможність значно збільшилась (Комуніст України, 11, 1964, 23).