ПРОПИСУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОПИСАТИ, ишу, ишеш, док., перех. і без додатка.
1. Офіційно реєструвати чиєсь місце проживання.
2. розм. Повідомляти про кого, що-небудь у листі або
в пресі. — Надішлеш мені писемце, як одужаєш. В
цьому селі я живу, в Улянівці. Ярині Гармаш
прописувати будеш (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 612); Все прописали:
що Тимоха б'ється з громадою і дома, і тещу б'є (Анатолій Свидницький,
Люборацькі, 1955, 197); — Тебе добудишся! Менше б
по вулиці тинявся. Ось ми пропишемо Федотові, як ти
тут розпарубкувався (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 8); — Привіз
оце я вам, Павле Івановичу, кореспондента. Хоче в
газету вас прописать і портрета помістить (Юрій Мушкетик,
Чорний хліб, 1960, 7);
// перен. Те саме, що пропечатувати 2.
Терпіла, терпіла я і попросила комсомольців,
щоб прописали його в нашій.. газеті «Макогін»
(Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 152); Один говорить:
— Це ж конфуз. За це ще нас пропишуть (Дмитро Білоус, Зигзаг,
1956, 35).
3. Залишати слід на чому-небудь. Тимко відвів руку Елдара, і вона шкрябнула ножем по грубці, прописала слід (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 365); * Образно. З середини неба зірвалася зірка, блискавкою прописала слід до самого виднокругу (Юрій Збанацький, Любов, 1957, 39).
4. Рекомендувати (звичайно хворому) методи
лікування, ліки і т. ін. Прописує [лікар] на словах методи
лікування (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 199);
// розм.
Диктувати кому-небудь норми поведінки, встановлювати для
когось міру покарання і т. ін. Козацьке життя
свавільне прописувало йому всі норми поводження (Іван Ле,
Україна, 1940, 190); Тадик ніс відповідальність за
військовий порядок — прописував, кому скільки дати
шомполів; Северин сідав покараному на голову, щоб не
тріпотівся, Андрій сідав на ноги, а Гошка стьобав
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 394).
5. жив. Наносити пензлем основні елементи зображення. Крону дерев, особливо окремі гілочки, він [С. Васильківський] прописує по небу після того, як фарби на ньому висохли, що дозволяє досягти більшої чистоти та витонченості малюнка (Мистецтво, 1, 1966, 26).
6. тільки док., перен., розм. Провчити кого-небудь,
помститися комусь (звичайно вживається як
погроза). — То чули, люди, що чекає нас? Козаки чекають!
А ті пропишуть нагайкою закон! (Михайло Стельмах, I, 1962,
633); Йонька підплигнув по-півнячому, дрібно затрусив
ціпком: — Я тобі.. покажу, як почитать хазяїна.
Я тобі пропишу равноправіє [рівноправ'я] (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 401).
♦ Прописати іжицю див. іжиця.
7. заст. Заносити, записувати, включати кого-, що-небудь у документ, список і т. ін. Голова прописав йому в білеті його бійку (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 302).
8. тільки док. Писати якийсь час.