ПРОПИВАТИ, аю, аєш, недок., ПРОПИТИ, п'ю, п'єш, док., перех. і без додатка.
1. Витрачати на
розпивання алкогольних напоїв все або багато
чого-небудь (гроші, майно і т. ін.). Пропила я з кумами всі
гроші, що заробила, а далі почала пропивати одежу в
скрині (Нечуй-Левицький, III, 1956, 256); — В палаці пана
пропивають нашу землю мирові посередники (Михайло Стельмах, I, 1962,
242); [Гайдамака:] Далебі, дав би карбованця,
якби був не пропив учора! (Тарас Шевченко, I, 1951, 105); Черевики
Рубін заробив у радгоспі, але батько в останній день
украв і пропив (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 3);
//
Втрачати внаслідок надмірного вживання алкогольних
напоїв (природний голос, натуральний колір обличчя і т.
ін.). До чого ж ти, Ганно, дійшла, з ким свою долю
зв'язала? Ще ніби недавно поряд з Вутанькою у церкві
на хорах співала, чисте сопрано було, а тепер, мабуть,
і голос пропила, охрипла від куркульських смердючих
самогонів... (Олесь Гончар, II, 1959, 224).
♦ Пропивати (пропити) голову (розум) — шкодити
собі або справі, вживаючи багато алкогольних напоїв.
— А в цілому, а в середнім — Голови не пропива [Лиходід]!
Хоч колгосп не був переднім, Та і заднім не бува
(Степан Олійник, Вибр., 1959, 294); [Микита:] Тітко, чи нема
у вас чарки горілки? [Морозиха:] Та в тебе й так
хмелю того повно в голові. [Микита (сів за стіл):]
Не бійтесь, я розуму не проп'ю (Марко Кропивницький, I, 1958, 77).
2. За старовинним звичаєм — завертати сватання розпиванням алкогольних напоїв. Її іще нерозквітла молодість в думках соромливо горнулася до бідного Мирона Величка, який жив на поденщині з косовиці і замолоту, а пропили її за дукача Плачинду (Михайло Стельмах, I, 1962, 320).
3. тільки док. Пити якийсь час.