ПРОРАЗЛИВО, діал. Присл. до проразливий. Вискочив [кіт] аж на полицю між тарелі і миски і м'явкотів [нявчав] проразливо (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 7); «У Проскурові погром», — проразливо стогнало в апараті (Яків Качура, II, 1958, 380).
ПРОРАЗЛИВО, діал. Присл. до проразливий. Вискочив [кіт] аж на полицю між тарелі і миски і м'явкотів [нявчав] проразливо (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 7); «У Проскурові погром», — проразливо стогнало в апараті (Яків Качура, II, 1958, 380).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 263.