ПРОРІ́ЗУВАТИСЯ, ується і рідко ПРОРІЗА́ТИСЯ, ається, недок., ПРОРІ́ЗАТИСЯ, іжеться, док.
1.
З'являтися, проростаючи над поверхнею щелеп, лоба (про
зуби, роги). Перші молочні зуби прорізуються у дітей
на 6-му або на початку 7-го місяця (Шкільна гігієна, 1954,
94); Цілу ніч кволився, квиснув Лаврик, — ще один
зубик прорізувався (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 254);
— Дозвольте вас привітати!.. З тим, що у вас
прорізалися справжні зуби, а досі були молочні (Микола Ю. Тарновський,
День.., 1963, 171); Після її слів батюшка подивився на
Марійку, начеб у неї з-під хустки щонайменше
прорізалися диявольські роги (Михайло Стельмах, II, 1962, 233);
// Утворюватися, з'являтися на шкірі (про зморшки).
Десь опівночі до палати входить лікарка.. Обличчя її
сіре, довкола рота прорізались глибокі борозенки, на шиї
тривожно пульсує жилка... (Панас Кочура, Родина.., 1962, 12);
// З'являтися, проростаючи над поверхнею землі (про
паростки рослин). Сорок і чотири рази перевернув ту
землю плуг сорок і чотири рази пройшов по ній
сівач. А з землі щоразу прорізаються не зелені, а червоні
стебельця (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 306);
// перен.
Проявлятися (про талант, здібності і т. ін.). У дев'ятому,
здається, класі в Максима почали прорізуватися й певні
громадські, організаторські та навіть ораторські
нахили (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 79); — Ого! — весело
вигукнув Шугалія. — Так у вас талант, Назаре
Миновичу, народна творчість прорізається (Василь Кучер,
Прощай.., 1957, 242).
2. перен. Ставати видимим, показуватися (про
небесні світила). Враз темніє, і, до цвяшків подібні,
Прорізуються зорі мовчазні В осіннім небі (Леонід Первомайський, I, 1958,
504); Увечері, коли над тополями тонко прорізався
молодик, він пішов слідком за Олесею до її хати, що
стояла край зеленого вигону, де розкошували червонолапі
гуси (Михайло Стельмах, II, 1962, 114);
// Виділятися на фоні
чого-небудь (про контури предметів). Вийшовши на
горбату середину, він побачив трохи нижче, ближче до
другого берега, димок і шатро, що прорізувалося сірим
брезентом крізь віття дерев (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959,
236); Попереду, немов вдалині, прорізалось
зелено-каламутне вікно — то відкрили передню кришку
торпедного апарата (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 45);
//
Виділятися серед інших звуків. Крізь шум чоловічих голосів
прорізався слабкий і неясний жіночий: — А я так
скажу, люди добрі, що нема в тебе, Лисице, ні стида, ні
сорому... (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 89); Крізь ніч —
плесо чорної безодні, — що пахне сіркою і смалятиною,
прорізався повільний дзвін (Яків Качура, II, 1958, 358).
3. перен. Проходити, пролягати, перетинаючи
що-небудь (про дорогу, вулицю і т. ін.). Село Моринці — це
по суті величезний суцільний сад, серед якого вулиці
прорізуються, мов просіки в густому лісі (Іван І. Волошин,
Самоцвіти, 1952, 122);
// перен. Проходити, проникати крізь
що-небудь (про світлові промені). В хліві досить
темно, тільки де-не-де крізь малі просвіти прорізується
сонячне проміння знадвору (Леся Українка, II, 1951, 194);
За довгий час путі тільки один раз крізь щільне
запинало хмар прорізався світляний меч променя (Іван І. Волошин,
Самоцвіти, 1952, 226).
4. тільки недок. Пас. до прорізувати. Під лісовими насадженнями ґрунт прорізується незліченною кількістю коріння (Хлібороб України, 11, 1967, 6).