ПРОРОБЛЯТИ, яю, яєш і рідко ПРОРОБЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОРОБИТИ, роблю, робиш; мн. пророблять; док.
1. перех. Робити в чому-небудь
(отвір, заглибину і т. ін.). У стіні пророблювали вхід,
який східцями сполучав древню поверхню з підлогою
приміщення (Вісник АН УРСР, 8, 1949, 41); Я проробив
посеред гребельки спуск для лотоків (Нечуй-Левицький, VI, 1966,
95); У своїй кабіні я проробив віконце, щоб розмовляти
з пасажирами (Юрій Яновський, II, 1958, 61);
// Розмиваючи
ґрунт, утворювати заглибини (про дію води). Степова,
не дуже велика, річка крутилася туди й сюди серед
рівної площини та й проробила собі якось дві дороги: одну
в той бік, де було село, а друга була — сказати б —
балка (Борис Грінченко, I, 1963, 402).
2. перех. Виконувати, здійснювати що-небудь. Він
не соромився власноручно пелюшки прати, більше того,
проробляв це з таким виглядом, ніби вчиняв якийсь..
важливий ритуал (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 301); Він
цілував землю й пророблював інші формальності, ща
їх завели мандрівники, повертаючися на рідну землю
(Юрій Яновський, II, 1958, 54); Низка вечорів пішла на
товариські бесіди, родинні справи, негайні засідання і
збори. Були й інші позитивні речі, що їх конче треба було
проробити (Яків Качура, II, 1958, 27); Добравшись до плода,
гусениця вигризала отвір в його оболонці та виїдала
без залишку одну з насінин. Потім вона переповзла на
інший біб і тут проробила те ж саме (Микола Холодний, Вибрані праці, 1970, 365);
// Вивчати, досліджувати
що-небудь. Проробляти проблему.
3. тільки док., неперех. Робити (у 1 знач.) якийсь час. Як до Трійці проробим, На одежу заробим; А ще треба нам робити, Щоб і їсти, щоб і пити (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 80); У Варшаві я проробив майже рік (Олександр Довженко, I, 1958, 18).
4. перех., перен., розм. Піддавати кого-, що-небудь гострій критиці, викривати чиїсь вади, хиби. Почали «проробляти» [Надійку] на нарадах і засіданнях,.. на неї вже дехто почав спихати й відповідальність за підрив авторитету бригади (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 223); За свій вік я навіть мухи не зачепив мізинцем.., я її [стару] без гуркоту-грому проробив (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 28); [Ляля:] Можете мене на зборах проробити. Від того нічого не зміниться (Вадим Собко, П'єси, 1958, 334).
5. перех. і без додатка, розм. Зазнавати втрат,
збитків. — Інші всюди заробляють, а ти всюди
проробляєш, — підвищує голос Марійка. — Бо уперся, мов кілок
у тин, і навіть за медом не нагнеться (Михайло Стельмах, II,
1962, 235);
// Витрачати що-небудь, позбуватися чогось.
[Микола:] Господи, проробив чоловік свою силу на
чужих людей, а тепер для себе лиш останочки
лишилися (Іван Франко, IX, 1952, 110).