ПРОРОКУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. перех. і неперех.
За релігійними уявленнями — проповідувати
волю божу. [Пророк самарійський:] Там,
на високім місці, ми запалим вогонь святий в свяченому
гаю. Там Тірца нам пророкувати буде про нашу
Самарію (Леся Українка, II, 1951, 157); — З висоти
Сіхоте-Алінського хребта, — віщає проповідник різким
сектантським голосом, — від верхів'я тайгової ріки Бикина
пророкую на північ, на захід і на південь (Олександр Довженко, I, 1958,
106);
// заст. Вгадувати майбутнє чи минуле на, картах
і т. ін.; ворожити. Сей [Низ] на руках знав ворожити.
Кому знав скілько віку жити, Та не собі він був пророк.
Другим ми часто пророкуєм, Як знахурі, чуже толкуєм,
Собі ж шукаєм циганок (Іван Котляревський, I, 1952, 225);
Пророкував Зогаку звіздочот [звіздар], Що буде смерть
йому од Ферідуна (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 169).
2. перех. і без додатка. Передбачати що-небудь; прорікати. Пророкують: — Не буде з неї [Тетяни] добра (Степан Васильченко, Талант, 1955, 29); Його вважали за розумного, принципового і чесного юнака і пророкували блискучу кар'єру на військовій службі (Петро Панч, На.. мості, 1965, 134); Всі, хто слухав перші виступи С. Крушельницької на оперній сцені, пророкували їй осяйне майбутнє (Мистецтво, 1, 1966, 30).
3. перех. Бути ознакою, прикметою, передвістям чого-небудь. Сни були, як і життя, страшні та неодрадні.. Що вони віщують, що пророкують? (Панас Мирний, III, 1954, 47); Це тепло, прикраплене тихим дощиком, пророкує сонячні дні (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 333).