в означеннях
Тлумачення, значення слова «проронити»:

ПРОРОНИТИ, роню, рониш, док., перех.

1. Ненароком упустити або згубити який-небудь предмет.
Проронити сльозу — заплакати. [Настя:] Як його брали, то аби вам слово сказала, аби одну сльозу проронила, як чесній жінці годиться! (Іван Франко, IX, 1952, 121); Майже весь день Соломія просиділа біля тіла свого чоловіка. Вона не проронила жодної сльози, і лише очі її застигли в німому та безвихідному смутку (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 206).

2. у сполуч. із сл. слово, звук, перен. Стримано, коротко промовити що-небудь (звичайно після тривалого мовчання). За цілий день ніхто не проронив і слова (Панас Мирний, I, 1954, 334); Катря хіба що коли-не-коли проронить слово, а більше мовчала заглиблена в собі (Андрій Головко, II, 1957, 575); Всі так і вважали — непоганий, знаючий механік, але такий небагатослівний, що звуку зайвого не проронить (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1955, 169).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 272.

Коментарі (0)