ПРО́РВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
прорвати. Вона [гребля].. прорвана посередині і через ту
прірву тече Руський Потік (Нечуй-Левицький, II, 1956, 409);
І сталось: прорвана блокада! Ступивши на безсмертя
путь, Безсмертні діти Ленінграда Тропою Леніна
ідуть (Максим Рильський, II, 1960, 236);
// у знач. прикм. Іван
дививсь на чоловіка, і його зляканий погляд не міг
чомусь відірватися від чорного великого пальця, що
вилазив з прорваного черевика (Петро Колесник, Терен.., 1959, 51);
// прорвано, безос. присудк. сл. В деяких місцях толь
було прорвано чи пробито, і дах світився дірками
(Антон Хижняк, Тамара, 1959, 176); [Нагар:] Спокійно,
товариші. Нам треба кінчати... Фронт прорвано, — а далі
що? (Олександр Корнійчук, I, 1955, 26).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 264.