в означеннях
Тлумачення, значення слова «прощальний»:

ПРОЩА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Стос. до прощання. Покріпившися, засів [капітан] писати прощальні листи до жінки і до дітей (Іван Франко, VI, 1951, 431); Михайлина прощальним поглядом окинула своє житло (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 107); Хлопець запам'ятав школу свого першого учителя на все життя. Увібрав його любов до машин, .. його прощальні слова, коли за комсомольською путівкою їхав збирати хліб на цілину (Хлібороб України, 9, 1966, 2); Підняли якір. Загув третій, прощальний гудок (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 195);
//  Викликаний прощанням. Прощальна туга стоїть у голубих очах Ягідки (Олесь Гончар, III, 1959, 344); Машина мчить… Коханий зір в тумані прощальних сліз десь тоне у вітрах (Володимир Сосюра, II, 1958, 462);
//  Який буває, відбувається тощо під час прощання з покійником. Чуприна почав виголошувати над прахом Василя прощальну промову (Олександр Довженко, I, 1958, 95); Над могилою постріляних луганців Три рази прогримів прощальний.. салют (Микола Бажан, Вибр., 1940, 167);
//  Який влаштовується з нагоди від'їзду. Пана директора народної школи перенесли на іншу посаду, до іншого міста; отож його товариші й приятелі змовилися справити йому прощальний вечір (Лесь Мартович, Тв., 1954, 192); На початку прощального обіду ще відчувалася деяка ніяковість і замішання (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 149).

2. перен. Останній. Велике, блискуче сонце сходило з небосхилу й кидало довгі, ясні прощальні промені своїй вірній любці й щирій товаришці — землі (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 207); Дуби всихають. Та й тоді ще Прощальні пагінки все вище Пускають (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 16).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 353.

Коментарі (0)