ПРОЩА́ЛЬНИК, а, чол., заст. Козак, що влаштовував прощальну гулянку перед тим, як іти в ченці. Прощається з світом Покута. Хутко зачиниться за ним брама Межигірського Спаса й навіки козака сховає чернецька ряса. Пийте до дна, щоб і за ваші окаянні душі помолився в монастирі прощальник! (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 97).