ПРОЩУПУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОЩУПАТИ, аю, аєш, док., перех., чим і без додатка.
1. Перевіряти, досліджувати, шукати що-небудь, щупаючи, обмацуючи. Вісімнадцятилітній юнак прийшов в університет з паличкою в руці, нею він щоденно прощупував собі шлях до аудиторії (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 66); Заганяючи курчат на ночівлю, прощупуємо в них вола (Колгоспник України, 9, 1958, 27); Матвій Матвійович прощупав пульс сонного — крізь теплу живу тканину чітко бився струмок (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 64); Довго никає [Хома] по подвір'ю зі щупом в руках, заглядає в усі закутки, пробує землю.. Прощупавши подвір'я і нічого не знайшовши, він нарешті вгамовується (Олесь Гончар, I, 1954, 115).
2. перен. Спостерігаючи, перевіряючи, розпитуючи
і т. ін., збирати відомості, складати думку про кого-,
що-небудь. Таємні агенти гестапо розбрелися по селах,
одні — прощупувати бодай який-небудь слід до
таємничого Тараса, інші — вербувати шпіонів (Дмитро Бедзик,
Дніпро.., 1951, 161); [Романюк:] Я їх
[письменника і художника] вчора довго прощупував... (Олександр Корнійчук, II,
1955, 198).
♦ Прощупати ґрунт — вияснити, перевірити
що-небудь; дізнатися про щось. Бронко зразу зміркував,
що через цю.. дівчину можна було б прощупати ґрунт
на фабриці Гольдштрома (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 380).
3. тільки док. Щупати якийсь час.