ПРОШИВАТИ, аю, аєш, недок., ПРОШИТИ, ию, иєш, док., перех.
1. Шити, зшивати, вишивати що-небудь, протягуючи нитку, дратву і т. ін. наскрізь. Вони шили чоботи.. з високими халявами й закаблуками, прошивали їх золотом і підбивали срібними цвяхами (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 311); Своєю не перевершеною грою М. Заньковецька доповнювала п'єсу такими барвами й відтінками, які надавали їй стрункості й логічності, вона немовби наскрізь прошивала п'єсу міцною ниткою (Радянське літературознавство, 6, 1957, 80).
2. перен. Пробивати або прострілювати кого-,
що-небудь наскрізь. Губи і щоки його пересмикуються,
ніби хтось прошиває їх голкою (Зінаїда Тулуб, Людолови, II,
1957, 382); Зліва, десь уже зовсім близько, зайшов
бронетранспортер і прошивав тепер короткими чергами з
кулеметів самий ґанок (Олесь Гончар, III, 1959, 141);
Ультразвук може прошивати метал, як масло (Радянська Україна,
4.VII 1962, 2); Побачивши.. димлячий пістоль у руках
полковника, кинувся [Довбуш] на того, не давши йому
опам'ятатись, і прошив шаблею наскрізь (Володимир Гжицький,
Опришки, 1962, 186); З грудей її вирвався зойк, немов
серце дівоче неждано прошила куля (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956,
665); * Образно. Розгойдує її [шаланду] море,..
прошиває нею хвилі (Юрій Яновський, II, 1958, 189);
// безос.
Огонькова прошило кулею навиліт (Григорій Тютюнник, Вир, 1964,
327);
// Швидко, різко розтинати, розсікати (повітря,
воду і т. ін.). Ластівки прошивали блакить, в якій
вигравала чорними клубками мошка (Петро Панч, Гомон.
Україна, 1954, 23); Прозвучала команда на подвір'ї, повітря
в кімнаті, де були підпільники, з свистом
прошили кулі (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 227);
// Сильно,
різко звучати, чутися, виділяючись на фоні чого-небудь
(про звуки). У наступні вечори хору Лукина
стежила до грані напруженим слухом тільки за цим
голосом; він прошивав усі мелодії (Іван І. Волошин, Місячне срібло,
1961, 335); Тишу прошив, мов блискавка хмару, рев
оленя (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 182);
// у сполуч.
із сл. очі, погляд. Пильно, гостро дивитися на
кого-, що-небудь. Очі свердлом так тебе і прошивають
(Марко Вовчок, VI, 1956, 278); Одчиняючи ворота, прошиває
[Катря] мене наскрізь пильним, допитливим поглядом
(Яків Качура, II, 1958, 118); Злобний погляд [Анатоля] ще раз
прошив водяві, безличні очі (Яків Качура, II, 1958, 330).
3. перен. Проходити, проникати вглиб, всередину
крізь товщу чогось. Студений вітер все прошиває, й хати
ніяк не обтопити [обігріти] (Марко Черемшина, Тв., 1960, 349);
Вода була чиста, прозора, і сонце дробилося в ній,
прошивало воду до самого дна тонкими й ніжними
срібними струнами (Василь Кучер, Голод, 1961, 231); Допомогло
сонце: промінцями прошило, струсонуло кипучу темінь
(Михайло Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 284);
// Проймати
кого-небудь, викликаючи гостре фізичне відчуття (про
холод, біль і т. ін.). Мороз і вітер прошивали тіло
(Максим Рильський, II, 1956, 184); Він шарпнувся всім тілом,
біль прошив його велетенською голкою (Павло Загребельний, Спека,
1961, 226);
// безос. Хрестик в нього теліпавсь на шиї —
Давніх днів ганебний пережиток, Як згадаєш —
холодом прошиє (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 78).
♦ Прошивати (прошити) серце (душу, мозок) —
викликати, спричиняти у когось глибоке, гостре
почуття. Електричною іскрою прошивають мій мозок слова
поета, що родяться з забуття (Мирослав Ірчан, II, 1958, 154);
Одна блискавиця страшного невиясненого болю, що
прошила його душу і потрясла його мозок, — і всі ці світлі
примарні замки розвіялись парою (Іван Франко, VI, 1951, 316);
Пісня та йому прошила серце Райдужно-солодкою
стрілою, І поніс її хлопчина в люди (Максим Рильський, Зим.
записи, 1964, 12).
4. спец. Пробивати отвори в заготовках. Раніше
отвори в пластинах ланцюгів [для збиральних
комбайнів] прошивали в дві операції на двох верстатах (Вечірній Київ, 24.II 1957, 1);
// У теслярській справі —
скріплювати що-небудь гвіздками.
5. тільки док., також без додатка. Шити якийсь час.