в означеннях
Тлумачення, значення слова «проскакувати»:

ПРОСКАКУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ПРОСКАКАТИ, проскачу, проскачеш і проскакаю, проскакаєш; наказ. сп. проскачи і проскакай; док.

1. неперех. Пробігати або проїжджати навскач куди-небудь. Інколи над берегом Прута проскакував вершник і зникав за крутим поворотом річки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 352); Дикі коні-тарпани ще водились в тутешніх степах, табунами проскакували мимо Каховки на водопій... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 36); П'ятеро засідланих коней проскакало без вершників (Олександр Довженко, I, 1958, 56).

2. тільки док., перех. Подолати навскач певну відстань. Сорок кілометрів проскакав того дня Василь Боженко на чолі свого ескадрону (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 65).

3. тільки док., неперех. Скакати якийсь час. Проскакати цілу ніч.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 285.

Коментарі (0)

ПРОСКАКУВАТИ 2, ую, уєш, недок., ПРОСКОЧИТИ, чу, чиш, док.

1. перех. і неперех. Швидко проїжджати, проходити, пробігати і т. ін. повз кого-, що-небудь або по чому-небудь, по якійсь місцевості, не зупиняючись. В цьому пеклі життя, у цьому хаосі фарб, ліній, пахощів, звуків.. проскакував часом, затіявши всю вулицю, новий фаетон під білим парасолем (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 125); Іван.. звертає на хисткий місток, перекинутий через річку, проскакує його й з острахом схиляється над потерпілим (Петро Колесник, Терен.., 1959, 300); От проскочила вже перша дараба (Гнат Хоткевич, II, 1966, 388); Автобус проскочив через річку Жоеквара (Микола Трублаїні, II, 1950, 145); Враз вулицею, тримаючись плоту, проскочила неясна чоловіча постать (Михайло Стельмах, I, 1962, 461);
//  Скачучи, минати кого-, що-небудь. Чути тріск хмизу — і перед його [ведмедя] носом проскакує переляканий лось (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 76); Знайома їй кавалькада чвалом проскочила повз неї (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 291); Григор, здалеку приглядаючись до неї [дівчини], проскочив трохи уперед, далі осадив коней (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 19).

2. неперех. Проходити, пробиватися крізь щось, між чим-небудь (про іскри, світло і т. ін.). Під час зближення деталей між ними весь час проскакує електрична іскра і метал оплавляється (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 183);
//  перен. Іноді, час від часу з'являтися на мить. В висках стукало молотками, мозок вертів шалений вир обірваних слів, проскакував глупий мотив глупої польської пісеньки (Гнат Хоткевич, II, 1966, 134); — В її очах іноді проскакують такі бісики, що просто страшно стає за життя навколишніх хлопців (Юрій Яновський, II, 1954, 73); В найглибших потайниках душі старого за останні дні нема, нема та й проскочить іскорка надії (Михайло Стельмах, I, 1962, 382).

3. неперех., розм. Спритно, швидко пробиратися через яку-небудь перешкоду, між чимсь. Пузанов упевнено проскакував поміж стовбурами, не зачіплюючись, пірнав крізь кущі, і жоден сук, жодна гілляка не хруснули під його чобітьми (Олесь Гончар, IV, 1960, 60); Яків поспішав проскочити з Явдохою між мисом Погобі і мисом Лазарєва, де протока найвужча (Олесь Донченко, III, 1956, 109);
//  Проїжджати або проходити куди-небудь, уникаючи небезпеки, минаючи перепони. Вони вміли проскакувати через облави, то пірнаючи під землю, то ховаючись у німецькому складі, вони були господарями Києва (Юрій Яновський, II, 1954, 42); Василь, проскочивши крізь москальський кордон, кинувся прямо у горниці, до панича (Панас Мирний, IV, 1955, 197); Допомоги все немає. Стало ясно — не доїхали посланці до штабу, не проскочили крізь вороже оточення (Олесь Донченко, I, 1956, 53).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 285.

Коментарі (0)