ПРОСКРИПІТИ, плю, пиш; мн. проскриплять; док.
1. неперех. Док. до скрипіти 1, 4. Проскрипіли ворота; Вулицею проскрипіли повз хату дві пари кроків (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 296); Сич десь зовсім близько проскрипів на верхів'ї верби (Олесь Гончар, Циклон, 1970, 100); Встань, орачу! Вже Прогули вітри, Проскрипів мороз, Вже пройшла зима! (Іван Франко, X, 1954, 10).
2. перех., перен., розм. Сказати, вимовити що-небудь різким, неприємним голосом. Муедзин востаннє проскрипів з мінарета «ла алла», і правовірні спочивають (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 291); — Барометр впав ще нижче, — проскрипів півголосом Джузеппе (Мирослав Ірчан, II, 1958, 326).
3. неперех. Скрипіти якийсь час. Всю ніч проскрипіли віконниці.