в означеннях
Тлумачення, значення слова «прославляти»:

ПРОСЛАВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПРОСЛАВИТИ, влю, виш; мн. прославлять; док., перех.

1. Робити кого-, що-небудь славнозвісним, популярним, відомим. — Не журися, козаче, не прізвище прославляє чоловіка, а чоловік прізвище (Олекса Стороженко, I, 1957, 339); Хтось з його родини таки достойно сяде чи вскочить у гетьманське сідло і навіки прославить рід Варав! (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 84);
//  чим. Ставати славнозвісним, популярним, відомим завдяки чомусь. Героїчною працею прославляють себе одеські портовики (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 112); Сотні тисяч синів України прославили героїчними подвигами свою прекрасну Батьківщину (Петро Панч, В дорозі, 1959, 251).

2. Звеличувати, вихваляти кого-, що-небудь, створювати популярність, славу комусь, чомусь (перев. описуючи в художньому творі, оспівуючи у пісні і т. ін.). Хвастав своїми досягненнями: Антон Шаблій і на ремонті, мовляв, такий, яким був у жнива на комбайні, про нього пишуть у газетах, його прославляють по радіо (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 39); Не в стансах прославили [поети] милої вроду, А в тихих журливих піснях (Леся Українка, I, 1951, 172); Прославимо героїв, які своїми подвигами додали краси всьому чесному світові і возвеличили свій народ і, віддавши життя за нього, самі стали безсмертними (Олександр Довженко, III, 1960, 51).

3. перев. док., заст. Проспівати величальну пісню:. [Горпина (з чаркою у руці):] Куми мої, любі мої! Заспівайте мені, прославте мене, свою куму, Горпину Скавичиху. Нехай я трохи заплачу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 507).

4. рідко. Поширювати недобру славу про кого-, що-небудь. Якраз недавно одного мого друга мало-мало що ренегатом не прославили за те, що не всім «столпам» новорічні візити поробив (Леся Українка, V, 1956, 139).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 287.

Коментарі (0)