ПРОСМЕРДІТИ, джу, диш, док., перех., розм. Просочити, наповнити що-небудь неприємним запахом. — Лежать ваші сорочки цілісінькі й новісінькі в скрині.. Встигнете просмердіти їх потом та вошами обсипати (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 84); * Образно. — Усюди, де прокопаєш трохи глибше, добувається та проклята ропа!.. Просмердів [сморід ропи] нам ціле наше життя (Іван Франко, VIII, 1952, 349).