в означеннях
Тлумачення, значення слова «проспівати»:

ПРОСПІВАТИ, аю, аєш, док.

1. перех. і без додатка. Виконати голосом музичний твір або його частину, відтворити голосом музичний звук, музичну фразу. Проспівав він та й змовк, і тоді ледве схаменулася стара мати і каже: «Кармелю! Де, в кого ти навчився такої пісні?» (Марко Вовчок, I, 1955, 349); Тремтливим.. тенорком він проспівав уступ (Юрій Смолич, II, 1958, 38);
//  Співуче вимовити. Ущипливо дивлячись у вічі парубкові, вона майже проспівала: — Ні, хлопче, я зроблю, як сама схочу (Гнат Хоткевич, I, 1966, 109); — їжте на здоров'я самі, — проспівала жінка. — Хлібець ще у нас є, попоїмо пізніше (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 16);
//  перен. Створити що-небудь з натхненням. Картину [«Звенигора»] я не зробив, а проспівав (Олександр Довженко, I, 1958, 22); Коли Едуард Межелайтіс проспівав свій натхненний гімн людині, поезія одержала якісь нові, додаткові ноти, мотиви і виміри (Радянське літературознавство, 7, 1967, 22).

2. перех. і неперех. Видати мелодійні звуки (про співочих та деяких інших птахів). Давно проспівали півні, Небо вбирається в ранішні шати (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 198); Синичка проспівала коротеньку пісню і полетіла оббирати галузки і листя від гусені (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 314);
//  перен. Прозвучати співуче. Сьогодні вранці востаннє проспівав їм крейсерський дзвін (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 7);
//  перен. Пролетіти із співучим звуком. Пампушка рвонув тятиву, і спрягла й проспівала стріла, і люди зойкнули, охнули (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 35).
 Перші (другі, треті) півні проспівали див. півень.

3. перех., розм. Втратити що-небудь, співаючи. Ти свою долю у неділю проснідала, а в п'ятницю проспівала (Номис, 1864, № 8878);
//  Надірвати голос, співаючи багато, надміру. Проспівав уже весь голос.

4. перех. і неперех. Співати якийсь час. — Проспівав ти літо боже, — Вдача вже твоя така, — А тепер танцюй, небоже, На морозі гопака! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 82); Хороше було знати, що сьогодні не доведеться нікуди йти, що можна буде в сухому приміщенні проспівати з друзями допізна (Олесь Гончар, III, 1959, 132);
//  перен. Жити легко, безтурботно якийсь час. Дивилася [свекруха] розумними очима на свою невістку і думала: — Що зробило тебе такою пташечкою й квіточкою? І чи зумієш отак проспівати, прощебетати цілий вік..? (Гнат Хоткевич, II, 1966, 16).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 293.

Коментарі (0)