ПРОСТА́ТИ, аю, аєш, недок., діал. Простувати (у
1 знач.). Товариство На Січ прямувало І мене взяло
з собою; І через Балкани Простали ми в Україну
Вольними ногами (Тарас Шевченко, II, 1963, 343).
♦ Простати дорогу кому — прокладати шлях
кому-небудь. [Руфін:] Кожен Брут новому цезарю дорогу
простав, та ще й не ліпшому (Леся Українка, II, 1951, 364).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 294.