ПРОСТЕ́ЦЬ, тця, чол., розм., рідко. Прямий шлях. Бійці ходять, обираючи небезпечний простець (Іван Ле, Мої листи, 1945, 131).
ПРОСТЕ́ЦЬ, тця, чол., розм., рідко. Прямий шлях. Бійці ходять, обираючи небезпечний простець (Іван Ле, Мої листи, 1945, 131).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 295.