в означеннях
Тлумачення, значення слова «простягатися»:

ПРОСТЯГАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПРОСТЯГТИСЯ і ПРОСТЯГНУТИСЯ, тягнуся, тягнешся, док.

1. Випрямляючись, витягатися в якому-небудь напрямку (про руку, ногу і т. ін.). Мамині очі дивились на неї й руки простягалися — брала її мати до себе й пригортала (Марко Вовчок, I, 1955, 365); До ночов, куди Віста поклала варене м'ясо, простягалось разом багато рук (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 23); Простяглися з-за спини [Марусі] холодні сталеві пальці, і от-от схоплять, і вирвуть крик безумний з горла... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 272); Біла рука її мимоволі простягнулася вперед, а очі благально й лячно дивилися на чоловіка (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 165);
//  рідко. Бути поданим комусь, наближеним до кого-небудь у витягнутій руці. [Єпископ:] Хто має воду? Дай її сюди. (Простягається кілька посудин з водою) (Леся Українка, II, 1951, 500); — Дайте мі [мені] флоєру [флояру].. Десятки флоєр простягнулися з товпи (Гнат Хоткевич, II, 1966, 294);
//  Тягтися в якомусь напрямку (про дерева, їх віти та інші рослини). Над дорогою.. чорніє понівечена блискавицею верба. Одна мертва рука її простягається над пагорбом, а друга над долиною (Михайло Стельмах, II, 1962, 307); То там, то сям простяглись до сонця котячі лапки, сухі, бездушні, м'якенькі, немов оксамит (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 125).

2. Розпускатися, розводитися в різні боки (про крила). Широко простяглися крила орла;
//  Широко розкидатися над ким-, чим-небудь (про дерева, їх віти). Кострубате галуззя, мов чорні ведмежі лаби, простягалось над ними (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 113); Над його головою простягалися зелені віти, мов руки в оксамитових рукавах (Петро Панч, Ерік.., 1950, 100).

3. Займати який-небудь (перев. великий) простір, розташовуватися на якомусь (перев. великому) просторі. Азія простягається у всіх теплових поясах північної півкулі (Фізична географія., 6, 1957, 76); За річечкою простягався гайок, порослий кущами лозини (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 25); І верби, і тополі, І вітряки на полі, І долом геть собі село Понад водою простяглось (Тарас Шевченко, II, 1963, 25); Море міліє і сохне. Де хвилі буйні вигравали, Нині піски простяглися (Микола Зеров, Вибр., 1966, 319); На півночі України широкою смугою простяглося Полісся (Народна творчість та етнографія, 1, 1969, 8); Не бував ти у наших краях, Бо відтіль не таким би вернувся! Чув про степ, що ген-ген простягнувся? (Павло Тичина, I, 1957, 8);
//  Тягтися в якомусь напрямку довгою лінією (про дорогу, стежку, річку і т. ін.); пролягати. Через лісок слалися стежечки,.. збігалися, розходилися, перетинали одна одну навхрест, простягаючись через лісок до людських полів (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 384); Кімнати в цьому корпусі були тільки з одного боку, бо вподовж простягався довгий коридор — галерея з вікнами (Юрій Смолич, I, 1958, 63); Серцю важко, сльози на очах, І пустий простягсь далеко перед нею шлях (Євген Гребінка, I, 1957, 88); Простяглися вулиці знайомі, річка (Володимир Сосюра, I, 1957, 340); Ми садили з ланковою Огірочки над водою. Простягнулися рядки Від села і до ріки (Михайло Стельмах, V, 1963, 318);
//  Розташовуватися в просторі або рухатися довгою низкою. По них [узгір'ях], у довжину, рівною.. смугою простяглися липи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 459); З-під гори в тумані розіслалась балка, Простяглась по балці з чумаками валка (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 102); Качки летять на синім небосхилі, Неначе ниткою в повітрі простяглись (Максим Рильський, I, 1960, 158);  * Образно. [Молодший лікар:] Караваном кошмарів.. простяглися криваві, спустошені дні аж за обрій… (Олександр Левада, Драми.., 1967, 13);
//  Пролягати по землі слідом за ким-, чим-небудь. Глиняник покотився на середину двору, а за ним простяглася біла стежка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 273);
//  Бути натягненим на якійсь відстані, у якомусь напрямку. Простяглися дроти на всі гони (Володимир Сосюра, I, 1957, 80);  * Образно. Осінь, осінь... Між небом і землею простяглися невидимі струни, і хтось тужливий грав на них (Гнат Хоткевич, II, 1966, 266);
//  Тягтися в полі зору довгою смугою (про світло, тіні і т. ін.). Смеркає. Довгі тіні простягаються через майдан (Леся Українка, II, 1951, 265); Удалині простягся над рікою темний сувій диму (Олесь Донченко, VI, 1957, 76); Пасмо сонячного проміння простяглось од вікна на протилежну білу стіну і своїм блиском засліпило очі (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 184).

4. розм. Лягати або лежати, розпроставшись, витягнувшись або витягнувши руки, ноги тощо. Втікав [доктор] у ліжко і під теплим покривалом простягався та вигинався так само радо, як се робив його трилітній син Владко (Осип Маковей, Вибр., 1954, 338); Глянув [Гриць] вниз, та і злякався, Перед ним страшенний змій По дорозі простягався (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 248); Він зморено простягається на землі на всю довжінь [довжину] і насолоджується холодком (Петро Козланюк, Пов. і опов., 1949, 57); Єремія підмостив під голови жупан і простягся на землі (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 8); На палях, на воді стоїть курінь, Де пахне зіллям, де приємна тінь І затишок. В йому ми простяглися (Максим Рильський, I, 1960, 170); Аж коли вже села не було видно, Вовк побачив копицю сіна, вискочив на неї, простягнувся і ляг [ліг] спочивати (Іван Франко, IV, 1950, 71); Лави тут не було. Він вибрав місце під стінкою і простягнувся на нефарбованих смолистих дошках (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 25);
//  перев. док. Упасти на весь зріст. На сходах так простягся [Миша], що не одразу встав (Леся Українка, V, 1956, 301); Данило.. підскочив до двірника і так стукнув його по голові зверху, що той простягся горілиць (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 210); От як улетів [сотник] у двір та.. у хатні двері, що зачинені і ізсередини защепнуті були, геп! мов довбнею, та тут і простягнувсь (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 202); Отець Я ну арій копнув Ілька так, що той аж простягнувся (Юрій Мельничук, До раю.., 1961, 19);
//  тільки док., заст. Померти, загинути. Простяглися [русичі] за землю Руськую. Хилилась І слалась, плачучи, трава (Тарас Шевченко, II, 1963, 391); Ніхто Не двигнувсь, скутий страхом… Хто ж, чи не Ангус часом, хто Простягся долі прахом? (Павло Грабовський, I, 1959, 421).

5. діал. Прямувати. [Пріська:] А ми оце, побазарувавши, простяглися до родичів, та й у ваш хутір заскочили (Володимир Самійленко, II, 1958, 138);
//  з інфін. Намірятися щось робити. [Одарка:] Торік, уосени, аж тричі простягався [Микита] свататись, і тепер тієї ж,.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 63); Він простягся наздоганяти Левка Тритуза, але раптом одкинув цю думку (Григорій Епік, Тв., 1958, 310).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 306.

Коментарі (0)