в означеннях
Тлумачення, значення слова «просто»:

ПРОСТО.

1. Присл. до простий 2—6, 9. Все здавалося мені так ясно і просто, що аж дивно було — як люди того не розуміють (Гнат Хоткевич, II, 1966, 360); Сім'я наша заможна була, і на селі нас багатирями вславлено. Але ми жили просто, в пани не пнулися (Борис Грінченко, I, 1963, 291); Не було там опускання вій — Очі ясно дивляться і просто (Максим Рильський, I, 1960, 304); Вони були зодягнені чистенько і просто (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 57); Вона тримається завжди просто і ходить на високих корках (Леся Українка, III, 1952, 499); Я сказала: «Ідіть просто й просто, повернете праворуч через село...» (Юрій Яновський, I, 1954, 46);
//  у знач. присудк. сл. Стало так просто й хороше з цією людиною (Олесь Донченко, V, 1957, 356).

2. у знач. прийм., з род. в., розм. На протилежному боці чого-небудь, перед кимсь, чимсь. Просто вхідних дверей стоїть стіл простої роботи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 45); Просто нього світився номер на будинку (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 129).
Просто неба: а) повернувшись обличчям до неба. Він лежав лицем просто неба і дивився на темне небо, засіяне зорями, ніби чорне поле пшеницею (Нечуй-Левицький, II, 1956, 172); б) надворі, не в приміщенні. Я спав просто неба на високому дерев'яному помості біля комори (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 69).

3. у знач. підсил. част. Уживається для підкреслення значення якого-небудь слова або всього речення. Вони на раді й присудили, Щоб просто кесаря назвать Самим Юпітером, та й годі (Тарас Шевченко, II, 1963, 286); Дома там у нього просто чудеса: цієї весни він сконструював у себе якусь особливу телевізійну антену, таку, що ловила що йому заманеться (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 28).

4. у знач. обмеж. част. Тільки, лише. Він умів не просто слухати, а викликати у свого співрозмовника бажання висловити все, що важким тягарем лежало на серці (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 214); Ні, треба змінить олівець на перо, так буде міцніше.. Це просто прийом, щоб згадати Дінець і брата, коханого брата (Володимир Сосюра, I, 1957, 452);
//  Уживається при скороченому або неповному імені. Маруся одразу стала загальною улюбленицею. Гуцулки її пестили, як малу дитину.. Навіть називали просто «Муха» (Гнат Хоткевич, II, 1966, 13).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 299.

Коментарі (0)