в означеннях
Тлумачення, значення слова «простота»:

ПРОСТО́ТА, и, жін., заст.

1. Простий народ. — Як мені піти проти закону і порядку, від бога даного, і у ваш рід благородний віддати свою дитину, рожденую [народжену] од простоти і мужичества [мужицтва]? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 344); Щонеділі, щосвята, а часом і серед будня, щоб не одстати од вельможного сусіди, бенкетує тут [у шинку] п'яне море темної простоти,.. (Панас Мирний, I, 1949, 415).

2. Наївна, простодушна людина. — Ха, ха, ха! — зареготався Ясь. — Управитель з макітрами! Ха, ха, ха! Ой, простото, простото! Ой, господине моя дорога! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 159); Прискорюючи ходу, Бараболя оминув криницю зі свіжим журавлем, не в силі збагнути, чому не зміг одурити оцю простоту. Хоча не така вона [Мар'яна] вже й проста, як здавалось йому (Михайло Стельмах, II, 1962, 294).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 302.

Коментарі (0)

ПРОСТОТА́, и, жін.

1. Якість і властивість за знач. простий 2—4. В голові у нього, мов блискавка, промайнула нова думка. Думка та вразила його незвичайною простотою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 35); — Оті простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти і чарівної милозвучності (Іван Франко, IV, 1950, 134); В залі, що чарувала простотою свого.. убранства, були вже деякі гості (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 181); Я був зачарований культурністю, тонкими дотепами і.. особливою простотою майора (Іван Багмут, Записки.., 1961, 77); Щира сімейна простота і лагідність, щось гранично мирне, цивільне, затишне поєднувалось в характері Гречку на з холодною військовою рішучістю (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 96).
З [сердечної] простоти — через зайву довірливість, наївність. — Хоч і ми [мужики] знаємо, що у царя грошей багато, та так собі з простоти розсуждаємо [міркуємо], що і багато є, де йому й дівати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 146); Свята простота — про надто довірливу, наївну людину. — О, свята простота! — Ігор звів очі до стелі. — Ти й досі, мов дитина, наївний (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 241).

2. Прості, невимушені стосунки між людьми. [Дівчина:] Я думаю, тільки між дітьми можлива така простота (Леся Українка, II, 1951, 105); Вони трималися з ним невимушено, з грубуватою простотою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 57).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 302.

Коментарі (0)