Словник української мови

ПРОСТРОЧУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ПРОСТРОЧИТИ, строчу, строчиш, док.

1. перех. Прошивати строчкою що-небудь, робити строчку на чомусь. Прострочити шви.

2. перех. і без додатка. Пробивати наскрізь кого-, що-небудь, стріляючи з кулемета, автомата (або про кулемет, автомат). Солом'яну крівлю кузні прострочує крупнокаліберний кулемет (Олесь Гончар, Партиз. іскра, 1958, 118); [Чорнобривець:] Товаришу командире, дозвольте зняти [кулеметника]. [Чумак:] Звідси не можна. Прострочить (Іван Микитенко, I, 1957, 280);  * Образно. Чули херсонці, як далеко за містом прострочують обрій чиїсь кулемети (Олесь Гончар, II, 1959, 105).

3. тільки док., перех. і неперех. Дати чергу з кулемета, автомата. Насідають гайдамаки, Німці тиснуть з лугу. Прострочили першу чергу, Витратили другу (Леонід Первомайський, II, 1958, 173);  * Образно. Прострочили [дощові краплі] раз, вдруге, згортаючи в груддя пилок — і линув дощ (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 84);
//  перен., розм. Швидко промовити. — Гауптшарфюрер, пан Йоганн Рудольф Пашке, — за хвилину прострочив товмач, — востаннє попереджує тебе: ти мусиш розпочати роботу вранці! (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 94).

4. тільки док., неперех. Строчити якийсь час.

ПРОСТРОЧУВАТИ 2, ую, уєш, недок., ПРОСТРОЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і неперех. Пропускати встановлений термін чого-небудь. [Поштар:] Я вже третій день з города. Поспішаю оце, щоб хоч сьогодня [сьогодні] на ніч вернуться, — прострочив трохи (Карпенко-Карий, I, 1960, 70); Визнається, що боржник прострочив, коли він не виконав зобов'язання в установлений строк (Цивільний кодекс УРСР, 1950, 25).