в означеннях
Тлумачення, значення слова «простромлювати»:

ПРОСТРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОСТРОМИ́ТИ, стромлю, стромиш; мн. простромлять; док., перех.

1. Проколювати наскрізь чим-небудь когось, щось. Я вже.. простромлював серединку [іграшки], як зненацька біля мого вуха озвався голос: — Та й гарний же в тебе ніж! (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 58); От-от бугай настигне; от-от простромить рогом наскрізь Максимову спину... (Панас Мирний, II, 1954, 112); Гайдамацька шабля простромила Борухові горло (Яків Качура, II, 1958, 379);  * Образно. Серед піщаних кучугур простромили небо стріли кранів (Радянська Україна, 11.VI 1961, 2).
Простромити поглядом (очима) кого — подивитися на кого-небудь дуже неприязно, вороже. - Потрібна осадна артилерія, яку доводиться завозити з Тули, а на це також потрібен час, як ви гадаєте, потрібен? — простромив колючим поглядом свого співбесідника Потьомкін (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 158); Гаврило не скоро спитав: — Це ти, блазню, промовив? Кажи! Га? От саме тоді один одного простромили вони ненависними очима (Іван Микитенко, II, 1957, 21).

2. розм. Просовувати щось куди-небудь. До кабінету, як щур, у відхилені двері простромив голову прилизаний чоловік (Андрій Головко, II, 1957, 552); — Он у Гордія Кошари, ото сім'я. Як сядуть навколо столу обідати — курці немає де голови простромити (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 216).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 303.

Коментарі (0)