ПРОСТУГОНІТИ, ню, ниш, док.
1. Док. до стугоніти 1. Як п'яний гультіпака, простугонів грім, а далі швидко побіг — і втік... (Євген Гуцало, З горіха.., 1957, 104).
2. Проїхати або пройти з шумом, з гуркотом. І
крамарський віз простугонить, і пан четвернею пробіжить
[по шляху] — тільки тебе курявою обнесе (Марко Вовчок, I,
1955, 13); Різно повбирані, на добрих куркульських
конях, вони простугоніли вулицею і помчали левадою
навпростець (Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 377);
// Видати
шум, гуркіт. Понад вагоном простугоніли чоботи і
брязнули шпори біля самих дверей (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 133).