в означеннях
Тлумачення, значення слова «простувати»:

ПРОСТУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. неперех. Пересуватися пішки у просторі; іти. Пройшовши кілька гонів, перебрались вони через глибоку балку і з милю простували рідким лісом (Олекса Стороженко, I, 1957, 389); Саша поглядала на батька, а той простував поруч задумливий і мовчазний (Олесь Донченко, Карб, камінь, 1946, 41);
//  Рухатися в певному напрямку; переміщатися, прямуючи куди-небудь. «Для нас у ріднім краю навіть дим солодкий та коханий...» Без упину я думала собі оті слова, простуючи в країну італьянську (Леся Українка, I, 1951, 234); Загегали дикі гуси, простуючи кудись високо під необмеженим небом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 112); Повертався він часом на світанні і не йшов до хати, а простував до клуні, де було свіже сіно (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 179); Броненосець «Потьомкін» із Одеси простував до східних берегів Чорного моря, щоб підтримати повстання, яке охопило вже всі народи Кавказу (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 15);
//  Іти куди-небудь навпростець, скорочуючи шлях. Хто простує, той дома не ночує (Номис, 1864, № 11406); Він, простуючи через яр до своєї хати, тілько й знав, що плескав (Панас Мирний, IV, 1955, 228); Простував [Кола] через горби й низів'я на Поточчя, понуро думав, мимохідь одчахував гілки (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 31).
Простувати путь див. путь.

2. перех., діал. Розпростовувати. Заповнять [прочани] обору, падуть, як снопи, на мураву, на приспу, на тік, де хто може, простягаються, простують натомлені кости [кості]! (Іван Франко, IV, 1950, 259);  * Образно. Тільки тоді, як сонце втомлялось і од вершечка слави спускалось униз, тіні помалу і обережно простували скорочені члени, росли і лізли все далі та далі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 213).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 304.

Коментарі (0)