Словник української мови

ПРОСТИРА́ЛО, ПРОСТИРА́ДЛО, а, сер. Довге і широке полотнище, найчастіше з білої тканини, яке стелиться на постіль, підкладається під ковдру або використовується для обтирання. В куті під стіною стояло друге таке саме ліжко. Ні простирала, ні верети.. не було (Іван Франко, I, 1955, 273); Ольга Петрівна сама постелила свіжі простирадла, наділа на подушки чисті наволочки (Микола Олійник, Леся, 1960, 185);  * Образно. На ранок все місто вкрилося білим простиралом, а з неба все сіялось і сіялось (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1955, 3);
//  перен., розм. Великий лист паперу. Війна! Зловісне слово кричить із сторінок газет, з простирал плакатів, з невеличких афішок у трамваях і автобусах (Олесь Донченко, II, 1956, 206).
 Полуторне простирало (простирадло) див. полуторний.