в означеннях
Тлумачення, значення слова «просвічувати»:

ПРОСВІЧУВАТИ 1, ую, уєш і рідко ПРОСВІЩАТИ, аю, аєш, недок., ПРОСВІТИТИ, ічу, ітиш, док.

1. перех. Проймати, пронизувати світловими променями (про джерела світла). Сонце, схиляючись до обрію, просвічувало золотими пасами вершки дерев (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 41); Сонце просвітило воду і заграло в ній світлими тонами (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 520);
//  Пропускаючи світло крізь предмет, робити його прозорим або доступним для зору якусь його частину. Скільки потім не просвічували зварене місце, ніякої вади начальник лабораторії не міг найти (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 287);
//  Робити рентген. Просвічуючи рентгенівським промінням людей чи тварин, ми .. бачимо ясно скелет (Знання та праця, 9, 1965, 26); Лікарі так і не стали витягати осколків із Степуриних ніг. Просвітили рентгеном, порадились і зійшлися на тому, що краще цього добра не чіпати (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 210).

2. перев. недок., неперех. Світити, проникаючи крізь що-небудь (про джерела світла). Сонце.. деколи просвічувало крізь берези (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 151); Крізь віти груші де-не-де просвічує тоненький ретязьок місяця (Степан Васильченко, II, 1959, 162); Він закліпав сонними очима. Де-не-де крізь туман ще просвічували вогники, але небо вже сіріло (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 117).

3. перев. недок., чим і без додатка, неперех. Виднітися в проміжках, щілинах, просвітах і т. ін. між чим-небудь, проглядати крізь щось прозоре і т. ін. (про предмети). Теодосій стояв перед Данилом у обшматаній шапці і подертому кафтані, крізь дірки просвічувала кольчуга (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 490); Таня не терпить цього Штепи.. Тихий, чистенький, прилизаний, а на тім'ї вже лисина просвічує (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 35);
//  чим. Проглядаючи крізь що-небудь, приваблювати зір якоюсь зовнішньою яскравою ознакою. Будівля не була ще вивершена: вона просвічувала червоною цеглою крізь золотисте мереживо риштувань (Юрій Смолич, День.., 1950, 118); Повела [Надійка] очима у бік степу, що просвічував золотистими стернями крізь зелене віття дерев (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 141); Небо між верховіттям просвічувало клаптями потемнілої блакиті (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 142);
//  Виділятися кольором на фоні чого-небудь. Всередині зеленого камінця просвічували сріблясті ниточки (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 170); С. Васильківський починав з живопису досить бідного за кольором, часто з коричнюватим підмальовком, що просвічував крізь основний шар фарби (Мистецтво, 1, 1966, 26);
//  Злегка проблискувати, час від часу показуватися з-під чого-небудь. Оксамитна хвиля ледве просвічувала з-під сміття (Леся Українка, III, 1952, 611); З-під її опущених чорних вій просвічували сині рисочки довгастих очей (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 19).

4. перех. Робити світлим, освітлювати що-небудь. Коли вони під'їздили до Грякового, вечірня зоря вже погасла, а дорогу їм просвічував місяць (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 165); Світи, світи, місяцю, гей, Ще й ясна зоря, та гей, гей, гей, гей! Просвіщай доріженьку Аж на край села (Народна лірика, 1956, 230); Світи, місяць, Ой, да світи, ясний.. Ой, та й просвіти ж ти Милому дорогу (Українські народні ліричні пісні, 1958, 359);
//  Пропускаючи світло через себе, наповнювати ним що-небудь. Вікна були високі, але вузькі, не просвічували великих кімнат, там завжди панував півморок (Павло Загребельний, Диво, 1968, 125).

5. тільки 3 ос., тільки недок., неперех. Мати властивість пропускати світлові промені. Це скло добре просвічує; Море.. прозоро просвічувало аж до дна і зверху було веселим, синім (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 234).

6. перев. недок., неперех., перен. Проявлятися, відбиваючись на обличчі, в очах або знаходячи своє відображення в листах, творах і т. ін. (про риси характеру людини, її досвід, уподобання, почуття і т. ін.). Доброта так і просвічує в його одкритому лиці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 446); [Руфін:] Тут уже немає і того талану, що в листах Павла усе-таки просвічує (Леся Українка, II, 1951, 348); Він був уособленням лагідності, доброти.., а весела натура так і просвічувала з усього його обличчя (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 272); В очах його ледве просвічувала цікавість (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 131);
//  чим. Виражати внутрішній стан, настрій, характер і т. ін. (про очі, посмішку тощо). Розплющив [поранений] очі лише на мить. Але погляд, тінь посмішки вже просвічували життям (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 128); Ясні голубі очі просвічують глибокою думою (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 78).
Просвічувати очима кого — пильно, гостро вдивлятися в кого-небудь. «До чого це він гне?» — пронизливими, з холодним відливом очима просвічує Терентія, і тому на мить здається, що Омелян дивиться крізь нього, мов крізь скло (Михайло Стельмах, I, 1962, 115).

7. неперех., перен. З'являтися в думках, у пам'яті, у сні і т. ін. Мрії про сміле апостольство і мучеництво за віру наповняли його голову і просвічували в його снах (Іван Франко, II, 1950, 137).
 Просвітило в голові кому, безос. — кого-небудь вразила якась раптова думка або здогад. Мені нараз, мов блискавкою, просвітило в голові й обняло холодом. Ось що, вона, очевидно, знаходилася під впливом.. моєї матері (Ольга Кобилянська, III, 1956, 40).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 280.

Коментарі (0)

ПРОСВІЧУВАТИ 2 див. просвіщати 2.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 280.

Коментарі (0)