в означеннях
Тлумачення, значення слова «просвіщати»:

ПРОСВІЩАТИ 1 див. просвічувати 1.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 281.

Коментарі (0)

ПРОСВІЩАТИ 2, аю, аєш і рідко ПРОСВІЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОСВІТИТИ, ічу, ітиш, док., перех.

1. чим і без додатка. Збагачуючи кого-небудь знаннями, культурою, досвідом і т. ін., робити його освіченим. Миша передає мені всякі літературні новинки і просвіщає німецькими книжками по теорії музики (Леся Українка, V, 1956, 86); Справжнє мистецтво покликане звеличувати розум, просвіщати людину, збагачувати її емоціями і переживаннями (Комуніст України, 4, 1968, 80); — І таких треба навчать, як ваша Макуха, і таких треба просвічувать сьогочасними європейськими ідеями (Нечуй-Левицький, I, 1956, 456); Просвітились! та ще й хочем Других просвітити, Сонце правди показати Сліпим, бачиш, дітям!! (Тарас Шевченко, I, 1951, 328); П'ятка вважав, що робітників треба спочатку просвітити,.. прищепити смак до робітничої солідарності (Петро Колесник, Терен.., 1959, 57);
//  ірон. — Або візьми ти вівцю, — просвіщав Данько сестру. — То брехня, що вівця з усіх тварин нібито найдурніша (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 233);
//  Навчати кого-небудь. Пан міністр Грабовський звелів тепер просвіщати українських дітей тільки польською мовою (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 429).

2. ірон. Напучувати, наставляти на вірний шлях. [Крим:] За всі роки Радянської влади я тільки раз попробував [займатись контрабандою] і то дуже невдало. Посадили мене в чрезвичайку, там просвітили, і з того часу веду чесне життя (Олександр Корнійчук, II, 1955, 216).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 281.

Коментарі (0)