в означеннях
Тлумачення, значення слова «просвітліти»:

ПРОСВІТЛІТИ, ію, ієш, док.

1. тільки 3 ос. Стати світлим, світлішим. Просвітліло небо, І зникає мла (Ігор Муратов, Наша вулиця, 1949, 8);
//  Зникнути під дією світла (про темряву). Просвітліла Коло мене темнота (Леонід Первомайський, I, 1958, 424).

2. перен. Пройнятися радістю, вдоволенням і т. ін. Дід Олофір і баба Федора перезирнулися. Баба вся просвітліла (Олесь Донченко, III, 1956, 91); Від тієї думки вона нараз просвітліла, сповнилась дивно безжурним настроєм (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 122);
//  чим. Виразом обличчя передати стан радості, вдоволення і т. ін. І він той хліб, помазаний пірцем, Поцілував, підняв не для розлуки, Немовби землю рідну взяв на руки І не стемнів, а просвітлів лицем! (Андрій Малишко, Полудень.., 1960, 10);
//  Виразити радість, вдоволення і т. ін. Обличчя Леоніда просвітліло, наче небезпека вже минула (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 649); Суворе його обличчя просвітліло від дитячої усмішки (Юрій Яновський, II, 1958, 203).
Просвітліло на душі кому, у кого, безос. — хто-небудь відчув полегшення, моральне задоволення.

3. перен. Стати виразним, чітким, ясним (про свідомість, думки і т. ін.). Нам час не датися на глум: Здіймуться дружні хлопські руки, І просвітліє хлопський ум! (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 187).
У (в) голові просвітліло, безос.; Голова просвітліла — хто-небудь вийшов із стану непритомності, запаморочення і т. ін. Твердохліб лежав один у кімнаті і прислухався до самого себе і чув, як стугоніла у скронях кров. В голові просвітліло, коли б тільки не тупий біль у потилиці (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 40); Ранкова прохолода трохи остудила тіло. Просвітліла голова, зникли тупий неприємний біль у потилиці і гіркота в роті (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 412).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 278.

Коментарі (0)