в означеннях
Тлумачення, значення слова «просичати»:

ПРОСИЧА́ТИ, чу, чиш, док.

1. неперех. Видати сичання (про змію і т. ін.);
//  Видати звук, що нагадує сичання змії. Знову було напружено тихо, тільки дзюрчала в рівчаку вода і десь зовсім близько просичав паровоз (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 112).

2. перех. і без додатка, перен. Вимовити звук «с-с-с», «цсс» і т. ін. — Цсс, Онохрію Онохрійовичу, — просичав схвильований Бочка (Григорій Епік, Тв., 1958, 128);
//  Промовити сичавим (перев. від злості, роздратування) голосом. — Мамо! мамо! — просичав [Сава] ненависно крізь зуби, затискаючи сильно п'ястуки (Ольга Кобилянська, II, 1956, 167); — Тихо! — просичав Кирило і легко надавив шию вартового (Мирослав Ірчан, II, 1958, 87); Вона стоїть у чорному вбранні, перебираючи чотки, і часом швидко, мов шуліка, кидається до якоїсь дівчинки, обсмикне на ній спідничку або просичить:. — Носа витри, негіднице! (Олесь Донченко, III, 1956, 26).

3. неперех. Сичати якийсь час.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 284.

Коментарі (0)