ПРОТЕ́РТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до
протерти. Внесли лампу, велику, з чисто протертим склом
(Олесь Гончар, II, 1959, 395); Фруктові солодкі страви
готують також у вигляді пінників, тобто страв,
приготовлених з протертих фруктів, перетворених у
піноподібну масу (Українські страви, 1957, 278); Не довго блукала
Тодозя по діброві.. Вона верталась додому узькою,
ледве протертою стежкою (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 121);
Йшли поруч двома свіжо протертими колійками
доріжки (Степан Тудор, Вибр.., 1949, 288);
// протерто, безос. присудк.
сл. Закінчується зміна. Протерто станини, акуратно
складено в шафу інструмент (Робітнича газета, 13.VI 1966, 3).
♦ Ходити (іти) протертою стежкою див. стежка.
2. у знач. прикм. Який протерся від тривалого
носіння, користування. Надійшов маленький панцьо
[панок] в протертій мисливській бурці (Степан Ковалів, Тв.,
1958, 45); Вода вже хлюпала в протертих Марининих
туфлях (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 155); Дужими руками
підіймає [Дмитро] над головою дряпака, несе його до
воза, де ще з учорашнього дня лежить старенький
протертий шестеричок (Михайло Стельмах, II, 1962, 273);
// розм.
З плішинами, витертий. Поруч із ним стояла його
покірна, з протертими боками шкапина (Михайло Стельмах, II,
1962, 51).