в означеннях
Тлумачення, значення слова «протестант»:

ПРОТЕСТА́НТ, а, чол.

1. Особа, що сповідує протестантизм; прихильник протестантизму. Протестанти — християни, що не тримаються ні греко-, ні римсько-католицької віри (Леся Українка, VIII, 1965, 183); Януш Радзівілл, як протестант, міг би на цій відправі арцибіскупа [архієпископа] не бути (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 412); На українсько-білоруському ґрунті склався досить міцний блок православної громадськості з протестантами різних течій у боротьбі проти Ватікану та його породження — церковної унії (Радянське літературознавство, 10, 1971, 31).

2. розм. Той, хто протестує проти кого-, чого-небудь. [Олізар:] Скрізь, де я не чув, люди малюють його [Кармелюка] як борця за волю і правду, як протестанта проти панщини (Степан Васильченко, III, 1960, 390); Довго-довго згадували люди Самуся — палкого бунтаря, Віщуна і протестанта (Степан Крижанівський, Калин, міст, 1940, 84); Серед типів епохи 60—80 рр., створених І. Нечуєм-Левицьким, перше місце посідає Микола Джеря. Це протестант — гордий і сміливий представник нового молодого покоління селян, що вже не мириться з кривдою (Вітчизна, 9, 1968, 180).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 313.

Коментарі (0)