в означеннях
Тлумачення, значення слова «протікати»:

ПРОТІКАТИ, ає, недок., ПРОТЕКТИ, ече; мин. ч. протік, текла, ло; док.

1. перев. недок. Проходити де-небудь, по якійсь місцевості своєю течією. Ой у полі та криниченька, З неї вода рине... Рине вода, протікає По тихій долині (Українські народні пісні, 1, 1964, 290); Коло самого Канева Дніпро протікає двома рукавами, якраз так, як коло Києва (Нечуй-Левицький, II, 1956, 384); Настали теплі весняні дні. Потік, що протікає вздовж нашого села, зашумів (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 56); На Поділлі і ближче до Карпат ріки протікають звичайно в глибоких долинах з обривистими берегами (Дерев'яне зодчество України, 1949, 7);  * Образно. Протікають асфальти з міста — сизі стрічки в широкім полі (Андрій Малишко, Листи.., 1961, 12);
//  Переміщаючись, текти в чомусь (про воду або іншу рідину). Кров протікає в судинах.

2. Просочуватися, проникати крізь що-небудь, кудись (про воду або іншу рідину). Мов крізь сито, крізь стелю вода протікала (Леся Українка, IV, 1954, 264); Треба було хатчину наново пошити; через перестарілу солому, що майже зовсім загнила, протікає добре дощ (Ольга Кобилянська, III, 1956, 534);  * Образно. Говорила [Варя] йому, що коли тільки в їхні стосунки почне протікати холодна вода, кожний вільний робити, що йому завгодно (Григорій Епік, Тв., 1958, 54).

3. Пропускати крізь себе воду, рідину, вологу. — На осінь, мамо, треба неодмінно перекрити верх — буде протікать (Степан Васильченко, I, 1959, 275); Дощ лив без відпочинку дві доби. Сумні, похнюплені сиділи комсомольці в наметі, що вже почав протікати (Олесь Донченко, II, 1956, 51); Замазка, покладена на скло в теплу суху погоду, добре засихає,.. теплиці і парникові рами не протікають (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 33);
//  безос. Коли пригнав [пастух] худобу на толоку, перша його річ була оглянути буду та позатикати соломою діри, щоби не протікало (Лесь Мартович, Тв., 1954, 177).

4. Проходити, минати (про час, відрізок часу, період життя). Так протікали дні.. серед безлюддя, тиші і чистоти (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 232); За годами Три года сумно протекли. Багато дечого взяли 3 моєї темної комори І в море нишком однесли (Тарас Шевченко, II, 1963, 238); Не жаль мені життя, ні світа, Не жаль, що марно кращі літа У горю [горі] й праці протекли (Іван Франко, XI, 1952, 40); Шумлять дуби в степу широкім, Моя тут юність протекла (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 142);
//  Відбуватися, здійснюватися в часі. Всюди погляди, повні любові, Зустрічали в народі поета.. Та невже ж все безхмарним, ясним Протікало у нього в житті? (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 142); Розмова увірвалась нагло, і протекла велика пауза (Юрій Яновський, IV, 1959, 69).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 322.

Коментарі (0)