в означеннях
Тлумачення, значення слова «протягати»:

ПРОТЯГАТИ 1, аю, аєш і ПРОТЯГУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОТЯГТИ і ПРОТЯГНУТИ, тягну, тягнеш; мин. ч. протяг, ла, ло і протягнув, нула, ло; док.

1. перех. Розтягати на певну відстань, тягти в якому-небудь напрямку або вздовж чогось. Дівчата самотужки протягли провід, дістали і відремонтували репродуктор (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 53); Імператор Костянтин велів.. від берега до берега Золотого Рогу протягти важкий залізний ланцюг (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 133);  * Образно. В недосяжній вишині протягували струни перших пісень жайворонки (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 82);
//  Проводити, прокладати на яку-небудь відстань (лінію зв'язку, дорогу і т. ін.). — КП мені обладнали? .. — Уже закінчують, Степане Івановичу. Зв'язок протягнули. Рація на місці (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 8).

2. перех. Випрямляючи, витягати в якому-небудь напрямку (руку, ногу і т. ін.), тягтися чимсь до кого-, чого-небудь; простягати. Подивився він на дитя. — А ке лиш, я його подержу, — каже мені, протягаючи руки (Панас Мирний, I, 1954, 94); Раїса протягувала руку до книжки й несміливо питала: — Може, почитаємо? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 329); Аж стрепенувся [Хома], як побачив чарку, і аж обидві руки протяг до неї (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 233);  * Образно. Тільки єдиний притулок має Люба — родину Морозенків.. Оце й усе добре, що є в бідної дівчини, до якої ніхто не наважується протягнути безсоромні руки (Михайло Стельмах, I, 1962, 344);
//  у сполуч. із сл. руку. Подавати при зустрічі, прощанні, знайомстві і т. ін. [Хвенька:] Я до вас прийшла. Здрастуйте.. (Протягує [Хведір] їй руку) (Панас Мирний, V, 1955, 225);
//  Тримаючи в руці що-небудь, підносити його до когось, подавати комусь. Поміж народом пробилася до ката якась старенька горбатенька бабуся й протягла йому шажка у руку (Панас Мирний, I, 1954, 69); Перехилившись через стіл, протягнув [Іван] філіжанку з спиртом до жовніра (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 181).
Протягти (протягнути) ноги — те саме, що Витягти (витягнути) ноги (див. витягати). — От що, небоже, їдь ти, мабуть, у Новосельці.. Візьмеш моїх пару коней, бо і їм тут не солодко. Того й дивись, що ноги протягнуть (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 181).

3. перех. Тягнучи, просувати крізь що-небудь, попід чимсь. Бере [Гільзе] помаленьку нитку з основи і прикладає до вічка в переборі, а син з другого боку чіпляє за нитку дротяним гачком і протягає її крізь вічко (Леся Українка, IV, 1954, 247); Роззувши Кобзу, протягли йому попід руками вірьовку: пан Підпальський, зібравши кінці у ліву руку, подряпався на дуба (Олекса Стороженко, I, 1957, 388); Кольнувши голкою, так і застигла [Скибиха], навіть не протягнувши нитки (Андрій Головко, I, 1957, 331);
//  спец. Виготовляти, пропускаючи метал крізь сталеву дошку з отворами певних розмірів; волочити. Протягати дріт.

4. перех. Тягнучи чимсь, переміщати в якому-небудь напрямку, на якусь відстань. Вже знову [Кошова] біля сівалки. — .. Та протягай далі, я тобі кажу, а то ж двічі краї треба буде обсівати! (Остап Вишня, I, 1956, 343); Одним конем, та ще без дишля, їхати майже ніяк було. З великими труднощами протягли сани на кілька десятків кроків (Андрій Головко, II, 1957, 569).

5. перех., розм. Продовжувати (час тривання чого-небудь), затримувати (перебіг чогось). [Сінон:] Смерть неминуча... Нащо ж протягати остатні сі хвилини під мечем?! (Леся Українка, II, 1951, 311); Командир і комісар розраховували були протягти період формування полку ще з тиждень, щоб довести склад до тисячі (Юрій Смолич, V, 1959, 653); Тюрки не приспішали справи з чужинцем; вони ніби намагались якнайдовше протягнути цей приємний випадок побалакати про всякі новини (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 43);
//  рідко. Робити довшим (відстань, предмет і т. ін.). — Подобаєть [подобає] або стіну протягти, або стелю підняти, бо не влізу до вашої вельможності! — сказав Пістряк (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 158).
 Протягти (протягнути) час — зволікаючи з чим-небудь, затримувати щось, гаяти час. Богдан ждав татар і хотів протягти час як можна довше (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 226).

6. перех. і без додатка. Надавати довгого звучання. Співала [Маруся], протягуючи довгі ноти.. Все вище й вище підіймала руки і спів (Гнат Хоткевич, II, 1966, 149); Протягли своє «ку-ку-рі-ку!» горлаті півні... (Панас Мирний, I, 1954, 318); Читав [поет] — як писав: то протягне баском, То раптом тоненьким бере голоском (Степан Олійник, Вибр., 1959, 179);
//  Розтягати (слова), говорячи. — Ой, ро-би-те! — протягаючи слова, передразнила [передражнила] Лесиха. — Так робите, як той, у кого глиняні руки і капустяна голова (Іван Франко, I, 1955, 60); — Мамо, — обізвалась дівчинка. — Чого, прокляте зілля? — Їс-ти-и, — протягла тая (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 30); — Добрий тютюн.. — Еге, — протяг тоненьким тенорком кошовий (Олександр Довженко, I, 1958, 230); — Да-а, — задумливо протягнув Чистогоров, ніби ставлячи якесь питання (Яків Баш, Надія, 1960, 142).

7. перех. і неперех., безос. Відчуватися в повітрі (про вітер, холод). В повітрі протягає холодом;
//  тільки док. Простудити протягом (див. протяг 1). — Причиніть двері щільніше, щоб пацієнта не протягло... (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 177); — Сів [інженер] біля одчиненого вікна й запалив цигарку. — Ще протягне! Ти відторік став часто простуджуватися (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 100).

8. тільки док., неперех., розм. Прожити, проіснувати якийсь час (перев. про хвору, стару або бідну людину). — Ох, коли б Тетяна ще хоч цей тиждень протягла! — тяжко зітхнув Макар. — У городі на тім тижні ярмарок, продав би кожушанку.. та й поховав би її без клопоту... (Любов Яновська, I, 1959, 54); П'ять рублів — гроші: на них би місяців зо два протягти можна, а там потепліє (Панас Мирний, IV, 1955, 297); Видно по всьому — недовго протягне сіромаха. Щось там у голові в хлопця, якщо лікарі не допоможуть, — помре (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 112); — Коли б я так уміла грати, здається, ніколи б і нічого не їла і жила б тільки музикою. — О, це ризикована річ, панно Марусю,.. на самій музиці ви б довго не протягнули (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 38).

9. тільки док., перех., розм. Піддати критиці, висміяти (у газеті, публічному виступі тощо). — Вирішив [Величко] Силіна протягти в газеті (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 565).

10. перех., спец. Обробляти заготовку протяжкою.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 328.

Коментарі (0)

ПРОТЯГАТИ 2, аю, аєш, док., перех. Тягати якийсь час.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 329.

Коментарі (0)