в означеннях
Тлумачення, значення слова «проточувати»:

ПРОТОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОТОЧИТИ, точу, точиш, док., перех.

1. Виготовляти, обробляти на токарному верстаті. Є комбіновані різці, за допомогою яких можна без заміни інструмента.. розточувати отвори, знімати фаски, проточувати канавки (Різальні інструменти.., 1959, 32); Для досягнення високої точності виробів, оброблюваних в цангових патронах, необхідно попередньо проточити їх по зовнішній поверхні (Технологія різального інструмента, 1959, 51).

2. Гризучи, проїдаючи, риючи, робити дірки, отвори в чому-небудь (звичайно про червів, комах, гризунів і т. ін.). Гусінь проточує ходи спочатку в черешках листя і в тонких гілках, потім в грубших гілках і стовбурі (Озеленення колгоспного села, 1955, 254);  * Образно. Уже як у кого встряне [Карпо], як уїсться: точить-точить, поки таки наскрізь не проточить! (Панас Мирний, I, 1949, 205);
//  Поступово руйнувати щось, порушувати цілісність чогось постійним діянням (про воду, вітер і т. ін.). Під березою, проточуючи сніг, ожив і подав свій голос невидимий струмок (Михайло Стельмах, I, 1962, 264);  * Образно. Злість, наче іржа та в залізі, проточує його серце, ссе, п'є кров з нього (Панас Мирний, IV, 1955, 173).
Голову проточувати (проточити) — те саме, що Голову гризти (прогризти) (див. голова). — Оце добре, що ти сама про його замовила, а то вже він проточив мені голову: єднайте та й єднайте Оленку (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 397).

3. тільки док., також без додатка. Точити (див. точити1) якийсь час.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 325.

Коментарі (0)