ПРОТОКОЛЮВА́ТИ, юю, юєш, недок. і док., перех. Вести, складати протокол (у 1, 2 знач.); заносити що-небудь у протокол. * Образно. Письменник не протоколює плин життя героя, а добирає епізоди, які освітлюють, розкривають смисл його життя (Юрій Смолич, Розм. з чит., 1953, 97).